11 липня відбулося засідання робочої групи при Дніпропетровській обласній раді з питань підбору ефективних технологій по зменшенню впливу високомінералізованих шахтних вод та підготовки ТЕО їх впровадження.

Насправді назва робочої групи трохи довша, але поки її прочитаєш, відпаде бажання читати щось далі.

На цьому засіданні німецькою компанією DMT було презентовано попереднє ТЕО «Оптимізація скидання та утилізація надлишку шахтних вод». Роботу виконано на замовлення німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) в рамках програми сприяння зеленій модернізації української економіки.

Опрацювавши вихідні дані щодо системи управління шахтними водами Кривбасу, які були надані різними українськими установами, організаціями, підприємствами, та українськими консультантами, компанія DMTздійснила моделювання існуючої системи управління. На основі цієї моделі було опрацьовано 5 можливих варіантів оптимізації системи акумуляції та скиду шахтних вод:

А1: Оцінка та пропозиції щодо поліпшення існуючої системи;

А2а: Скидання води з ставка-накопичувача у Чорне море;

А2б: Скидання води з ставка-накопичувача у ріку Дніпро;

А3а: Очищення шахтних вод(демінералізація) і утилізація кінцевого продукту;

А3б: Отримання твердого матеріалу: змішування шахтної води або концентрату шахтної води з відповідними зв’язуючими компонентами та закладка або поховання у відвалах;

А4: Розбавлення шахтних вод всіма доступними місцевими стоками(очищеними каналізаційними, стічними) і певним обсягом води з річки Дніпро для постійного скидання в річку Інгулець;

А5: Децентралізована утилізація шахтних вод: Гірничодобувні компанії використовують свої власні ресурси, які підходять під їхні умови.

Перший варіант А1 передбачає збереження існуючої системи скиду шахтних вод та промивки русла Інгульця з незначними змінами.

Нагадаємо, що існуюча система накопичення та скидання високомінералізованих (до 40 г/л) шахтних вод в р. Інгулець передбачає цілорічне транспортування шахтних вод по трубопроводам до ставка-накопичувача в балці Свистунова, їх накопичення та, скидання в ріку Інгулець у міжвегетаційний період (листопад-лютий), відповідно до спеціального Регламенту, який затверджує КМУ. Для розбавлення солоної шахтної води використовується природний стік ріки Інгулець а також дніпровська вода, яка по каналу Дніпро-Інгулець спочатку потрапляє у Карачунівське водосховище, а потім, за декілька днів до початку скиду шахтних вод, починає надходити у русло ріки Інгулець. Після закінчення скиду шахтних вод розпочинається промивка русла ріки Інгулець, на яку складається окремий Регламент, мета якої є виштовхування прісною водою призми солоної води з русла Інгульця до Дніпра. Після закінчення промивки русла у вересні течія Інгульця входить до свого природного режиму.

Про недоліки існуючої системи управління шахтними водами ми неодноразово писали у своїх публікаціях:

Дослідження екологічного стану річки Інгулець в процесі скиду високомінервлізованих шахтних вод із ставка-накопичувача в балці Свистунова

Активисты –экологи обратятся к Кабинету Министров Украины по вопросу сброса высокоминерализованных шахтных вод в речку Ингулец

ЧИ ПЕРЕСТАНУТЬ СКИДАТИ СОЛОНІ ШАХТНІ ВОДИ У РІЧКУ ІНГУЛЕЦЬ?

Змінами до існуючої системи пропонується збільшити період скидання шахтних вод в ріку Інгулець до 6–7 місяців, а також збільшити обсяг дніпровської води до 350 млн. м3 для розбавлення шахтних вод в р. Інгулець та подальшої промивки русла, що дозволить забезпечити більш-менш рівномірну течію і рівень води Інгульця протягом року. Отже, можна очікувати позитивний вплив на водну фауну та флору за рахунок постійної проточності, більшого постійного заповнення русла річки, підтримки більших глибин води по усій ділянці річки та меншої концентрації солей у воді протягом року і зокрема – протягом періоду скиду.

Як під варіант пропонується здійснювати скидання шахтних вод на протязі всього року, а не тільки в між вегетаційний період.

Переваги варіанту А1:

-         відсутність капітальних вкладень за виключенням капітальних ремонтів трубопроводів, по яким шахтні води транспортуються у ставок-накопичувач;

-         збільшення обсягів надходження дніпровської води у Карачунівське водосховище, що дозволить забезпечить належну якість води у водосховищі для питного водопостачання Кривого Рогу;

-         відносно невелике збільшення обсягів експлуатаційних витрат (у порівнянні з іншими варіантами).

Недоліки варіанту А1:

-         головним недоліком, який перекреслює усі переваги, є незабезпечення належної якості води в р. Інгулець, як протягом періоду скиду при його збільшенні до 6–7 місяців, так і протягом року при цілорічному скиді шахтних вод;

-         різке коливання показників якості води в період скидання шахтних вод та період промивки русла не дозволятиме в достатній мірі флорі і фауні ріки адаптуватися до таких коливань.

Варіанти А2а і А2б, які передбачають транспортування шахтних вод за допомогою трубопроводів в Чорне море або Дніпро, з точки зору вирішення питання утилізації шахтних вод є цілком задовільними. Особливо привабливим, з екологічної точки зору, є варіант транспортування і скид шахтних вод в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря. Також однією з переваг запропонованих варіантів є незначне збільшення експлуатаційних витрат в порівнянні з існуючою системою управління шахтними водами. Зазначені варіанти розглядалися і раніше, але були відхилені в основному з організаційних причин.

Отже, основні недоліки варіантів А2а і А2б (транспортування шахтних вод і скидання в Чорне Море або ріку Дніпро:

-         — організаційні:

1. прокладання трубопроводів потребує узгодження з усіма громадами по маршруту трубопроводу, що в умовах децентралізації та вступу в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» є досить проблематичним, адже, за великим рахунком, водовід солоної води діаметром 900 мм, є міною уповільненої дії;
2. частину трубопроводу необхідно буде прокласти по землям сільськогосподарського призначення, які належать до приватної власності, що також ускладнить процедуру погодження;
3. узгодження юридичних аспектів скидання солоної води в акваторію Чорного моря з країнами-підписантами Конвенції про захист Чорного моря від забруднення: Болгарією, Грузією, Росією, Румуніяєю, Туреччиною. Крім того, в частині акваторії Дніпровсько-Бузького лиману розташований Чорноморський біосферний заповідник, що також ускладнює процедуру погодження;
4. досить проблематичним виглядає забезпечення контролю за експлуатацією водогону, довжиною понад 200 км, прокладеного по поверхні та семи насосних станцій.

-         — економічні: обсяг капіталовкладень, необхідних для реалізації зазначеного проекту складає за попередніми розрахунками понад 10 мільярдів гривень. Коштів ані обласного екологічного фонду ані Криворізького міського недостатньо для такого масштабного будівництва. Щорічні надходження до обласного екологічного фонду складають близько 600 млн. грн.., до Криворізького міського – лише близько 40 млн. грн. Отже, основними джерелами фінансування будівництва можуть бути державний бюджет і кошти самих підприємств-забруднювачів. Зважаючи на сучасний стан економіки України, стабільне фінансування такого будівництва з держбюджету виглядає малоймовірним;

-         — екологічні:

1. якщо засолення води в лимані при скиданні зводиться до мінімуму, то засолення грунтів при аварії на трубопроводі призведе до катастрофічних наслідків. Ми неодноразово були свідками, коли в Кривому Розі через аварії на водогонах шахтних вод гинули рослини та засолювалися грунти. Це при тому, що обсяг води, який витікав з пошкоджених ділянок водогонів був відносно невеликим у порівнянні з тим обсягом солоної води, яка буде транспортуватися по водогону діаметром 900 мм. Яку б гарантію не давали будівельники на експлуатацію водогону, це не виключає ризику виникнення аварійних ситуацій.
2. виключення потрапляння шахтних вод в ріку Інгулець не вирішує повністю питання якості води в її руслі. Адже на Інгулець значною мірою впливають фільтраційні води хвостосховищ, відвалів гірничо-добувних підприємств Кривбасу. За даними спостережень в період коли Інгулець протікає у своєму природному режимі, без скидання шахтних вод і промивки русла (вересень-жовтень), якість води в річці від техногенного впливу Кривбасу погіршується в 2,5 – рази. Крім того, без додаткового надходження дніпровської води значно погіршиться якість води в Карачунівському водосховищі, що значно збільшить витрати на забезпечення питного водопостачання Кривого Рогу. Саме тому, при побудування моделі зазначеного варіанту було враховано додатковий обсяг надходження дніпровської води 200 млн. м3 для забезпечення належної якості води в Карачунівському водосховищі та р. Інгулець. Але при цьому постає питання: хто буде фінансувати додатковий обсяг водозабору з Дніпра? Станом на сьогодні фінансування з державного бюджету забезпечує надходження всього близько 30 млн. м3. Решту фінансують підприємства, які скидають шахтні води в р. Інгулець.

Варіант А3а та А3б – Демінералізація. Це найкращий з екологічної точки зору варіант утилізації шахтних вод. Але при вирішенні однієї проблеми таким шляхом породжується інша: куди щорічно подіти до 800 тисяч тонн солі, яка утвориться після демінералізації шахтних вод. Чіткої відповіді на це питання на сьогодні немає.

Отже, недоліки варіантів А3а і А3б:

-         — економічні:

1. обсяг капіталовкладень тільки в будівництво потужностей для демінералізації складає близько 8 мільярдів гривень без врахування витрат на капітальний ремонт водогонів шахтних вод та гідроізоляцію ставка-накопичувача в балці Свистунова.
2. експлуатаційні витрати тільки на демінералізацію складуть близько 1 мільярда гривень на рік, що зробить видобуток залізної руди підземним способом неконкурентоздатним.

-         екологічні:

1. проблема утилізації сухого залишку (солі);
2. залишається проблема підвищення якості води в Карачунівському водосховищі і в р. Інгулець (див. екологічні недоліки п «2)» варіантів А2а і А2б)

Варіант 4А. Розбавлення шахтних вод в р.Інгулець усіма можливими джерелами. Цей варіант є продовженням варіанту А1, тобто залишає скид шахтних вод в р. Інгулець. При цьому скидання шахтних вод здійснюється цілорічно, а закачування води з ріки Дніпро у Карачунівське водосховище збільшується у 5–7 разів.

Безпосередньо для ріки Інгулець цей варіант з точки зору екосистеми ріки є, на нашу думку, найбільш доцільним.

Переваги варіанту А4:

-        -  екологічні:

1. забезпечення сталого режиму течії ріки з незмінним хімічним складом води, що дозволить екосистемі ріки залишатись у стабільному стані;
2. доведення показників якості води в Інгульці до параметрів, які дозволять використовувати ріку, як джерело питного водопостачання не тільки з Карачунівського водосховища, а й нижче за течією;

-         - економічні: за обсягами капіталовкладень зазначений варіант є найбільш привабливим, в порівнянні з транспортуванням шахтних вод в Чорне море або демінералізації, хоча все одно капітальні витрати досить великі. Основний обсяг капіталовкладень необхідний для збільшення обсягів подачі дніпровської води: розширення пропускної здатності каналу Дніпро-Інгулець, а також реконструкція каналу Діпро-Кривий Ріг. Загальний обсяг капіталовкладень по запропонованому варіанту складає 5,4 млрд. грн.

Недоліки варіанту А4:

-         для збільшення подачі дніпровської води в 5–7 разів необхідно щорічно витрачати 880 млн. грн. Таке збільшення витрат поставить під сумнів конкурентоздатність видобутку залізної руди підземним способом;

-         в результаті різкого підвищення рівня води в Інгульці виникає загроза підтоплення населених пунктів, розташованих вздовж русла ріки.

Варіант А5. Децентралізована утилізація шахтних вод, або кожен сам за себе.

Цей варіант залишиться поза нашою увагою, оскільки ми достеменно не володіємо інформацією, яким шляхом кожне з підприємств планує вирішувати проблему утилізації шахтних вод і чи планує взагалі. Хоча деякі з підприємств, зокрема ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «Кривбасзалізорудком» вже здійснили певні інженерно-вишукувальні роботи в цьому напрямі, але ми не в повною мірою, володіємо цією інформацією. Відомо лише те, що витрати на децентралізовану утилізацію шахтних вод величезні, а питання утилізації залишкових солей, не вирішено зовсім.

Громадська спілка екологічна рада Криворіжжя пропонувала варіант розбавлення шахтних вод до скидання їх в ріку Інгулець безпосередньо в ставку-накопичувачі б. Свистунова. На нашу думку це дозволило б підвищити ефективність розбавлення, в порівнянні з розбавленням у річці, що, в свою чергу, дозволило б зменшити обсяг дніпровської води, необхідний для розбавлення шахтних вод. Однак, на думку фахівців-гідрологів, цей процес є занадто складним з технічної точки зору, тому цей варіант навіть не було передано німецьким фахівцям для розрахунків.

ВИСНОВКИ:

Як бачимо, кожен із запропонованих варіантів далекий від досконалості, і кожен має як свої плюси, так і мінуси.

Розрахунки по всіх варіантах зроблені як попередня стадія розробки техніко-економічного обґрунтування, тому доля похибки в них може сягати 40 %. Але для того, щоб здійснити більш детальний розрахунок, необхідно за умовами технічного завдання, яке стоїть перед німецькими партнерами, обрати лише один з варіантів. Отже стоїть завдання: як з усіх зол обрати найменше, як збалансувати екологію і економіку, а в деяких варіантах ще й врахувати інтереси третіх осіб.

На даний момент робоча група не обрала варіант, який ляже в основу техніко-економічного обґрунтування. Фактично члени робочої групи приблизно порівну розділилися на три табори: представники науки більше схильні до радикального вирішення проблеми – демінералізації, більш прагматичні представники Кривого Рогу – до розбавлення води в річці, решта – до транспортування шахтних вод в Чорне море.

А який з варіантів обрали б ВИ?

Пропонуємо прийняти участь в інтерактивному голосуванні ца цим посиланням: Утилізація шахтних вод Кривбасу