В публікаціях на нашій сторінці Facebook ми повідомляли про проблеми, які виникли з питним водопостачанням м. Долинська Кіровоградської області, а також про те, як Долинська міська рада намагається їх приховати.
З допомогою Народного депутата України Андрія Клочка нам таки вдалося отримати від Долинської міської ради інформацію про якість питної води, яка подається мешканцям міста а також копії дозвільних документів, на підставі яких здійснюється питне водопостачання.
Отримані дані підтвердили наші припущення щодо можливих загроз здоров’ю громадян, які користуються неякісною питною водою.
Нагадаємо, що проблема з якістю питної води почалася в квітні 2022 року, коли КП «ЦЕНТР» порахувавши, що вода з ДП КГЗКОР обходиться занадто дорого, вирішив перейти на забезпечення міста питною водою з артезіанських свердловим.
Згідно з даними виробничого контролю якості питної води, у розподільних мережах міста, який здійснює Долинська міжрайонна державна лабораторія ДПСС України, погіршення якості води у квітні місяці у порівнянні з березнем (коли вода подавалась з ДП КГЗКОР склало по мінералізації в середньому у 1,5 рази, по вмісту сульфатів – у 1,6 рази.
Вода у розподільчих мережах перестала відповідати санітарним нормам і правилам «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
*Нормативи по вмісту сульфатів для питної води складають 250 мг/дм3, по сухому залишку — 1000 мг/дм3, по жорсткості — 7 ммоль/дм3
Отримані від Долинської міської ради результати підтвердили дані, розміщені раніше в соцмережах.
Незадовільна якість води пояснюється тим, що якість води з підземних джерел не відповідає встановленим нормативам. Згідно з паспортами свердловин №№1,2,5,7 показники мінералізації в артезіанській свердловині №1 складає 1, 796 мг/дм3 ( в 1,8 разів вище норми), вміст сульфатів 813,9 мг/дм3 (в 3,25 разів вище норми), загальна жорсткість 9,4 ммоль /дм3 ( в 1,34 рази вища за норму).
По свердловині № 2 мінералізація перевищує норму на 15%, сульфати на 39%, жорсткість – в 1,6 рази.
Витяг з паспорту Свердловини № 1 |
Витяг з паспорту Свердловини № 2 |
*З певних причин ми не можемо опублікувати повні паспорти свердловин
По свердловині №5, яка має найбільшу продуктивність, мінералізація перевищує норму в 1,2 рази, сульфати – в 1, 62 рази, жорсткість загальна – в 1,175 рази.
Показники якості води у свердловині № 7 по показникам вмісту сульфатів та сухому залишку чомусь повністю співпадають з показниками свердловини № 1, а показник жорсткості скдладає 17 ммоль/дм3, що в 2,4 рази перевищує норму
Витяг з паспорту Свердловини № 5 |
Витяг з паспорту Свердловини № 7 |
Зазначена вода надходить у водопровідну (розподільчу) мережу міста з артезіанських свердловин без будь якої водопідготовки та додаткового очищення. Оскільки якість води не відповідає гігієнічним вимогам до води питної, призначеної для споживання людиною, вода є непридатною для споживання людиною, а отже є водою технічною, відповідно до термінів, визначених Порядком використання очищення стічних вод та осаду за умови дотримання ГДК забруднюючих речовин, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду №341 від 12.12.2018 року.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» органи місцевого самоврядування забов„язані забезпечити жителів міста та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм. При цьому держава відповідно до ст. 7 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» гарантує захист прав споживачів шляхом забов„язання підприємств питного водопостачання здійснювати заходи щодо забезпечення нормативів питного водопостачання та дотримання вимог санітарного законодавства під час експлуатації систем питного водопостачання.
Отже, хотілося б почути від Долинської міської ради, зокрема, пана Євгена Звіздовського, що збирається далі робити Міська рада для забезпечення Длинчан питною водою належної якості.
А також нагадаємо, що мешканцям міста була б цікава інформація про якість води, яку вони споживають, і щоб ця інформація оприлюднювалася на офіційних сторінках в мережі інтернет, як того вимагає ч.2 ст. 9 ЗаконуУкраїни «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».
2 січня 2022 року розпочався черговий скид у р. Інгулець шахтних вод зі ставка-накопичувача балка Свистунова. На відміну від попередніх чотирьох років, цього року є сподівання на повне спорожнення ставка-накопичувача та проведення врешті-решт обстеження його ложа стан якого викликає небезпідставну тривогу.
Нагадаємо, що ставок-накопичувач шахтних вод, в балці Свистунова збудований ще у 1976 році, як аварійна ємність для тимчасової акумуляції шахтних вод, але до сьогодні є об’єктом незавершеного будівництва. Його експлуатація, в супереч чинному законодавству, здійснюється на підставі паспорту та обстеження гідротехнічної споруди.
Через постійну затримку початку скиду, починаючи з 2017 року жодного разу не вдавалося спорожнити ставок-накопичувач та провести його повноцінне обстеження.
Постійне переповнення ставка вже призвело до небезпечних екологічних наслідків. Через підземний тиск на ложе ставка значно посилиться фільтрація високомінералізованих шахтних вод підземні водоносні горизонти. Протягом тільки 2021 року під землю потрапило близько 5 млн м3 шахтних вод з мінералізацією 40 г/л, що в 40 разів вище за ГДК.
Крім фільтраційних втрат слід пам’ятати про ще одну небезпеку, яку несе балка Свистунова: це постійний тиск на огороджувальну дамбу.
В ЗМІ нещодавно було розповсюджено інформацію про аварію на хвостосховищі «Центральне» яке належить ПАТ «АРСЕЛОРМІТАЛЛКРИВИЙРІГ», пов’язану саме з проривом огороджувальної дамби. Від катастрофічних наслідків врятував, перш за все незначний об’єм води, який витік з хвостосховища – 80 тис. м3, що складає 4% від об’єму чаші хвостосховища, а також наявність аварійної ємності, яка прийняла більшу частину втраченої води. Крім того хвостосховище «Центральне» знаходиться в оточені інших гідротехнічних споруд та техногенних об’єктів ПАТ «АРСЕЛОРМІТАЛЛКРИВИЙРІГ», що також вберегло прилеглі території від значного забруднення високомінералізованими водами. ГС «ЕКОЛОГІЧНА РАДА КРИВОРІЖЖЯ» були відібрані проби води, яка витекла з хвостосховища. Результати хімічного аналізу показали мінералізацію 7,5 г/л вміст хлоридів 3,23 г/л.
На відміну від хвостосховища «Центральне», наслідки прориву основної дамби на ставку-накопичувачу шахтних вод балки Свистунова будуть катастрофічними. Аварійна ємність на балці Свистунова відсутня, основна дамба стримує від 8,7 млн м3 шахтних вод, які в результаті прориву протягом 20 хвилин досягнуть селища Широке.
Рис. 1. Стан до прориву дамби Рис. 2. 300 секунд після прориву
В результаті будуть затоплені біля 820 будинків на лівому березі Інгульця, не кажучи вже проте, що високомінералізовані води потрапляють до р. Інгулець.
На території Криворіжжя розташовані понад 1,5 десятка хвостосховищ, ставків-відстійників збудованих починаючи в 50–60-х років ⅩⅩ століття, відмітки нарощування дамб на яких значно перевищили початкові проєкти.
Наслідки аварій на зазначених гідротехнічних спорудах будуть катастрофічними та призведуть до людських жертв.
Один такий прецедент ми вже маємо, коли внаслідок зсуву поверхні під тиском хвостосховища Інгулецького Гірничозбагачувального комбінату були зруйновані будинки в селах Новоселівка і Миколаївка Широковського району.
Щоб не допустити подібні інциденти в майбутньому, необхідний постійний жорсткий контроль за станом гідротехнічних споруд на території Кривбасу на тільки з боку їх власників, а й з боку контролюючих органів. При цьому зробити це негайно, не чекаючи біди.
Як вирішувати проблему шахтних вод з точки зору великого бізнесу?
Валерій Кузнєцов – головний інженер гірничого департаменту ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг».
На початку доповіді пан Валерій ознайомив учасників форуму з історією рудоуправління, зке почало свою діяльність з видобутку залізної руди ще у 1887 році і за 130 років видобуто понад 350 млн.т. багатих залізних руд.
Складність гідрогеологічних умов видобутку обумовлена наступними факторами:
- наявність підземних вод в осадкових та кристалічних породах родовища;
- інтенсивним розвитком зон зрушення;
- інфільтрація атмосферних опадів, що випадають на зону зрушення;
- наявність в рудних покладах високопористих порід, які є природним акумулятором підземних вод;
- наявністю на площі родовища глибоких розвідувальних свердловин, які є водопровідними каналами при їх попаданні в зону зрушення.
Загальний водоприток шахтоуправління складає до 300 м3/год або 2,3 млн. м3 на рік. Частково вода використовується для технічних потреб при видобутку руди.
Решта води направляється в ставок-накопичувач б. Свистуново, а потім скидається в ріку Інгулець, згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України Регламентом, узгодити який з кожним роком стає дедалі складніше.
Через затримку дозволу на скид ставок-накопичувач переповнений, що є потенційною техногенною катастрофою, як для населених пунктів, які знаходяться в Широківському районі, так і для всього Кривого Рогу.
Для вирішення проблеми утилізації шахтних вод підприємством в 2011 році замовлене та напрацьоване техніко-економічне обґрунтування в якому розглянуто три основні методи утилізації:
- виморожування;
- термодистиляція;
- зворотний осмос.
Був обраний комбінований засіб:
І стадія – зворотний осмос
ІІ стадія – термодистиляція.
Проте проект не був впроваджений з наступних причин.
- Головне питання, яке залишилося без відповіді, куди подіти сіль, яка залишається після демінералізації в обсязі 200 тис. тонн на рік.
- Необхідністю в залученні додаткових площ для будівництва установки та двох ставків-освітлювачів.
- Занадто висока вартість проекту – 100 млн. євро станом на 2011 рік.
Підприємство продовжує шукати шляхи та технології, які дозволять вирішити цю проблему.
З 2019 року підприємством розглядається технологія з випарювання шахтних вод на основі технології австралійської фірми Minatek.
Цю технологію можливо застосовувати в комплексі з існуючою схемою утилізації шахтних вод. Вона передбачає термічну дистиляцію з подальшим розпиленням обезсоленої води в атмосферу.
Також проробляється питання застосування технології виморожування, яка достатньо успішно застосовується в Ізраїлі при опрісненні вод Середземного моря.
Як бачимо всі нові розробки базуються на вже відомих технологіях демінералізації і кардинально нових рішень запропоновано не було.
Не було також надано відповіді на головне питання, яке є наріжним каменем будь-якої технології демінералізації: куди все ж таки подіти ті 600–650 тис. тонн солі, яка залишається після процесу знесолювання?
Також ми не почули економічну складову цих процесів: скільки ж буде коштувати для економіки підприємства обезсолювання 1м3 шахтної води?
За понад 50 років, а саме скільки налічує проблема утилізації шахтних вод, так і не було знайдено технології, яка б могла бути ефективно застосована в масштабах Кривбасу.
То може прийшов час змінити підхід до вирішення цієї проблеми і не йти цим тупиковим шляхом демінералізації. Адже є інші шляхи, як зменшити вплив шахтних вод на навколишнє середовище.
Повну версію презентації Валерія Кузнєцова можна переглянути за посиланням: https://drive.google.com/open?id=1skD_CrBaPOtBsI-RaRWd6Ghl8FXf2sv9
Ознайомитись з матеріалами ІV-ої панельної дискусії на тему: «Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є на дія на зміни?» за посиланнями:
Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни? (ч.1)
Ознайомитись з матеріалами ІІІ-ої панельної дискусії на тему: ‘Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств“ за посиланнями:
Панельна дискусія «Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств»
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусії на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)
Остання публікація циклу «Про що говорили на ІІІ Міжнародному екологічному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»
Панельна дискусія на тему: «Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є на дія на зміни?»
Учасники Олег Бондаренко — Голова Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування;
Михайло Хорєв — т.в.о. Голови Держводагентства України;
Володимир Михайленко — завідуючий лабораторією Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем»;
Наталія Білозьорова — начальник відділу охорони навколишнього середовища ПрАТ «Центральний ГЗК»;
Модератор – Горьовий Едуард – заступник голови ГС «Екологічна рада Криворіжжя»
Стосовно перспектив вирішення питання управління шахтними водами Кривбасу та поліпшення екологічного стану р. Інгулець наразі існує два розпорядчі документи:
- Спільний Наказ Мінприроди та Мінекономрозвитку від 08.11.2017 р. № 1622/405, яким затверджено план заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачунівському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року.
- Протокольне доручення до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 23-р від 17.01.2018 р. «Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець», яким Кабінет Міністрів України зобов’язав розробити до кінця поточного року альтернативну схему (режим) акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачу та їх скиданням з дотриманням процедури і вимог законодавства, в тому числі Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Проте, ситуація за останні два роки значно погіршилася. Це пов’язане, насамперед із затримкою скиду шахтних вод зі ставка-накопичувача б. Свистуново і, як наслідок, його переповнення.
То ж питання до представників влади: Чому ці розпорядчі документи не виконуються і взагалі які перспективи їх виконання?
Олег Бондаренко, відповідаючи на це питання, зазначив що питання невиконання цих розпорядчих документів лежить у тій же площині, що й невиконання більшості законів України. Тут є декілька факторів:
- — відсутність взаємодії між центральними органами виконавчої влади, місцевою владою та бізнесом;
- — відсутність напрацьованої схеми по зменшенню обсягів стічних вод;
- - немає бачення і розуміння джерел фінансування для вирішення цієї проблеми, яка потребує значних коштів.
Комітетом Верховної Ради України неодноразово порушувалося питання шахтних вод у т.ч. за підсумками виїзного засідання Комітету, яке відбулося в Кривому Розі 24–25 жовтня 2019 року, були надані відповідні рекомендації облдержадміністраціям, Мінекоенерго, гірничодобувним підприємствам, але жодних зрушень в цьому напрямку не відбулося.
Пан Олег також додав, що щорічне затвердження регламентів скиду шахтних вод та промивки русла Інгульця ніяк не сприяє покращенню екологічної ситуації, як Дніпропетровської, так і Херсонської та Миколаївської областей. Тому необхідно вирішувати питання демінералізації шахтних вод саме перед їх скиданням їх в р. Інгулець.
Якщо ми правильно зрозуміли пана Олега, то наступний дозвіл на скид шахтних вод з б. Свистуново під великим питанням, якщо не буде схвалена нова концепція управління шахтними водами Кривбасу.
Це називається «хто-кого». З одного боку влада шантажує підприємства ненаданням дозволу на скид шахтних вод і, як наслідок, практично зупинкою роботи всього підземного Кривбасу, в разі, якщо підприємства не знайдуть рішення щодо утилізації шахтних вод.
Цим же бізнес шантажує владу: в разі зупинки підприємств буде втрачено кілька тисяч робочих місць, десятки мільйонів бюджетних надходжень а також зросте ймовірність техногенної катастрофи на території Кривого Рогу. Отже в кого виявляться міцніше нерви, та сторона і переможе.
На скільки влада готова відстоювати екологічні інтереси, покаже найближчий час. І в цьому ракурсі модератором дискусії було озвучено 2 питання:
- Чи відповідає дійсності інформація, що ДП «Кривбасшахтозакриття», яке здійснює акумуляцію та скид шахтних вод, має дозвіл на прийняття шахтних вод у ставок-накопичувач до 31.05.2020 р?
На це питання Михайло Хорєв відповів, що не володіє такою інформацією, при цьому зазначивши, що ДП «Кривбасшахтозакриття» — підприємство з незрозумілим статусом, яке має на своєму балансі незрозумілий об’єкт незавершеного будівництва, і невідомо, чи є воно взагалі якісь дозволи.
- Чи відповідає дійсності заява Мін’юсту про те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України про дозвіл на скид шахтних вод в р. Інгулець більше не буде реєструватися Мін’юстом?
Пан Михайло відповів, що ця інформація є достовірною і Мін’юст постійно говорив про те, що це рішення незаконне з точки зору Водного кодексу України і Мін’юст постійно застерігає при голосуванні на засіданні Уряду за це рішення, що не можна з року в рік створювати одну й ту ж саму аварійну ситуацію і рішенням Уряду дозволяти її вирішувати. З точки зору Держводагентства це є або злочинною діяльністю, або злочинною бездіяльністю.
Пан Михайло підтвердив те, про що ми заявляли постійно, починаючи з 2014 року. Отже, на кінець 2020 року ми матимемо патову ситуацію зі скидом шахтних вод, і тут вступає в силу сценарій «хто-кого». І що робити підприємствам з підземного видобутку залізної руди у разі непогодження Мін’юстом чергового розпорядження?
Наступне питання було адресоване представникам підприємств:
В 2018 році було розроблено альтернативну схему накопичення та скиду шахтних вод в р. Інгулець, яка, незважаючи на величезну кількість зауважень експертної громадськості, є кращою за існуючу. Саме через ці зауваження проект не отримав позитивного висновку Мінприроди. При цьому Мінприроди не надало і негативного висновку, що надавало можливість доопрацювати запропоновану схему з урахуванням наданих зауважень. Чому за 2 роки підприємствами не було здійснено жодних кроків в напрямку доопрацювання?
Відповідаючи на це питання Наталія Білозьорова зауважила, що наразі підприємствами здійснюються всі необхідні заходи, передбачені регламентами скиду шахтних вод та промивки русла Інгульця за схемою, яка напрацьована з 2011 року, але 4 підприємства, які здійснюють видобуток залізної руди підземним способом, не можуть нести весь фінансовий тягар оздоровлення р. Іннгулець, до забруднення якої «докладають зусиль» і інші гірничорудні підприємства. Кожне підприємство намагається вирішувати цю проблему індивідуально. На думку пані Наталії підприємствам потрібно більше часу, а також комплексний підхід до її вирішення.
Тобто відповіді на поставлене питання, чому не була проведена робота з доопрацювання альтернативної схеми, учасники форуму не почули.
Ми цілком погоджуємося з тим, що проблема потребує комплексного підходу. Більше того, в її вирішенні повинні приймати участь всі підприємства гірничодобувної галузі Кривбасу, у т.ч., які знаходяться на території іншим міст, наприклад ДП «СхідГЗК», яке розташоване в м. Жовті Води. Стічні води цього підприємства забруднюють р. Жовта, а, відповідно Саксагань та Інгулець.
Наступне питання адресувалося Володимиру Михайленку, як представнику наукової сфери, стосовно промислового впровадження запропонованої ідеї демінералізації шахтних вод і чи пророблялося питання застосування отриманих продуктів демінералізації?
Пан Володимир зазначив, що для впровадження запропонованих технологій необхідна фінансова підтримка зацікавлених підприємств. В свою чергу, науковці готові розробити від техніко-економічних розрахунків до вхідних вимог на проектування. Стосовно застосування отриманих в результаті демінералізації продуктів, пан Володимир повідомив, що тільки м. Харків щорічно використовує до 100 тис. тон солі, у т.ч. близько 30 тис. для роботи ТЕС та 70–80 тис. тон на посипання автодоріг в зимовий період.
Отже, виходить замкнуте коло: підприємства готові застосувати технології демінералізації, якщо їм буде запропоноване готове рішення при чому з демонстрацією роботи промислових установок. Науковці не мають такої можливості без фінансової підтримки підприємств і можуть продемонструвати результати своїх досліджень максимум в лабораторних умовах або на підприємствах, де вхідні параметри значно відрізняються від умов Кривбасу.
На питання, чи повинні підприємства, які здійснюють відкачування та скид шахтних вод отримувати дозвіл на спецводокористування, пан Бондаренко зазначив, що спецдозволом проблему шахтних вод не вирішити і необхідно об’єднувати зусилля зацікавлених підприємств.
Доповнюючи відповідь пана Олега, заступник директора з охорони навколишнього середовища ПАТ «Кривбасзалізорудком» Ольга Діденко зазначила, що підприємства неодноразово зверталися до профільних міністерств з проханням внести зміни до законодавства, щоб можна було узгодити положення Водного кодексу України щодо скиду шахтних вод та отримання дозволу на спецводокористування, проте відповіді так і не отримали. Також не була отримана відповідь на звернення щодо подальших дій підприємств стосовно альтернативної схеми, яка не отримала подзитивного висновку Мінприроди.
Цією відповіддю пані Ольга підтвердила тезу пана Олега щодо відсутності зв’язку між центральними органами виконавчої влади та підприємствами, що є однією з причин невиконання законів в Україні.
Пані Ольга також висловила цілковиту готовність об’єднати зусилля підприємств по зменшенню негативного впливу шахтних вод.
В свою чергу, представник іншого підприємства, пані Наталія висловила сумніви щодо економічної доцільності впровадження технологій демінералізації, наголосивши при цьому на невирішенні питання використання продуктів демінералізації, на що пан Едуард зауважив, що існують й інші шляхи вирішення цієї проблеми, зокрема розбавлення шахтних вод перед скиданням їх у водні об’єкти, і необхідно дослухатися до цих пропозицій.
Наступне питання адресувалося пану Михайлу стосовно неузгодженості між Держводагентством України та підприємствами регламенту промивки русла Інгульця після скиду шахтних вод, а саме обсягів води, необхідної для промивки, які протягом останніх двох років постійно збільшуються.
Пан Михайло зазначив, що ця інформація не відповідає дійсності, що кожного року відбувається засідання міжвідомчої комісії, на якій узгоджується проект регламенту промивки русла Інгульця. На цю комісію запрошуються всі стейкхолдери цього процесу. При цьому пан Михайло нарікнув підприємствам стосовно делегування своїх повноважень незрозумілій конторі («Укррудпром», авт) яка замість представлення інтересів підприємств займається викривленням інформації. Стосовно збільшення обсягів води на промивку русла пан Михайло зауважив, що обсяги на 2020 рік ще не прораховані і запросив усі зацікавлені сторони на засідання міжвідомчої комісії на 5.03.2020 р. Розрахунки обсягів здійснюються відповідно до затверджених методик і підприємства, які намагалися судитися з цих питань суди програли.
Що відбувалося на засіданні міжвідомчої комісії можна переглянути на сторінці Екологічної ради Криворіжжя у фейсбуці за посиланням:https://www.facebook.com/ecorada/posts/2572914663030040?__tn__=K-R
Коментуючи відповідь пана Михайла зазначимо, що відповідь була, м’яко кажучи нещирою та маніпулятивною.
По-перше: обсяги води на промивку русла дійсно збільшилися. І це при тому, що через затримку дозволу на скид шахтних вод в Інгулець третій рік поспіль скинуто значно менший обсяг води з б. Свистуново, ніж в попередні роки.
По-друге: в розрахунках обсягів води на промивку русла не враховується забруднення води на шляху з Дніпра до Карачунівського водосховища, коли якість води погіршується в 6–7 разів.
По-третє: позов ПАТ «Кривбасзалізорудком», про який говорив пан Михайло стосувався не обсягів води а її ціни, тому заява про програні підприємством суди була маніпулятивною.
Доповнюючи відповідь пана Михайла, пані Наталія вкотре зауважила, що проблему оздоровлення Інгульця повинні вирішувати не тільки 4 підприємства, які скидають шахтні води.
Стосовно цієї тези думки учасників дискусії розділилися.
Олег Бондаренко зазначив, що питання шахтних вод – це одне, а питання екологічних проблем Інгульця – інше, тому їх потрібно вирішувати окремо.
Володимир Михайленко погодився з тим, що проблему потрібно вирішувати зусиллями всіх підприємств гірничодобувної галузі Кривбасу.
Віталій Бєлік – директор ДП «Кривбасшахтозакриття» зауважив, що прийняти рішення про припинення приймання води у ставок-накопичувач просто, якщо забути, що за прийняттям такого рішення стоїть припинення роботи всього підземного Кривбасу і тисячі робітників, які працюють на цих підприємствах. Нажаль, крім цих підприємств ніхто не зацікавлений у розв’язанні цієї проблеми. Це підтвердили громадські слухання щодо розгляду альтернативної схеми акумуляції та скиду шахтних вод, на яких були присутні лише представники Крив ого Рогу. Також це підтверджує неефективність численних робочих груп при центральних органах виконавчої влади, на засіданнях яких лише обговорюється проблема і не приймається жодних рішень. В кінці свого виступу пан Віталійзакликав підприємства об’єднати зусилля та переглянути підхід до очищення шахтних вод і запропонував використати для цього існуючи потужності підприємства на б. Свистуново.
Останнім від пана Едуарда було провокаційне питання:
Чи не є діяльність підприємств з пошуку альтернативних схем утилізації шахтних вод процесом заради процесу. Адже наразі підприємствам вигідніше вкладати по 100, 300 та навіть мільйон гривень щороку в розробку завідомо нездійсненних проектів, щоб потім розвести руками і сказати: «ну, не вийшло», ніж вкладати ті ж кошти у розробку реального проекту а потім вкладати ще сотні мільйонів у його реалізацію.
Олег Бондаренко відповів, що не може дати таку оцінку, оскільки сподівається і вірить у доброчесність діяльності цих підприємств і також сподівається на спільне вирішення цієї проблеми.
Михайло Хорєв погодився з паном Олегом і додав, що зі свого боку центральні органів виконавчої влади продовжать тиск на бізнес для вирішення цього питання.
Володимир Михайленко зазначив, що з думкою пана Едуарда можна погодитися, але при цьому висловив сподівання на перемогу здорового глузду, адже всі, хто керує цими підприємствами так само живуть у цьому місті, дихають тим же повітрям і п’ють туж саму воду. Стратегічним рішенням проблеми шахтних вод, на думку пана Володимира, є демінералізація, без варіантів.
Наталія Білозьорова висловила готовність вирішувати цю проблему, але за участі й інших підприємств галузі.
Підводячи підсумки дискусії, пан Едуард запропонував підприємствам з підземного видобутку залізних руд долучати до вирішення питання поводження з шахтними водами представників місцевої науки і експертної громадськості, адже, на думку пана Едуарда, корінь вирішення цієї проблеми знаходиться саме в Кривому Розі. І громадськості і науковцям є що запропонувати для того, щоб ми врешті отримали ріку Інгулець, а не проточну канаву, яку підприємства використовують для власних потреб.
Отже які висновки можна зробити зі сказаного представниками різних сторін:
- Влада готова далі посилювати тиск на підприємства, що б останні врешті решт запропонували дієвий шлях вирішення проблеми управління шахтними водами.
- Підприємства начебто готові об’єднати зусилля для вирішення цієї проблеми, але хочуть розділити фінансовий тягар на всі підприємства гірничодобувної галузі Кривбасу. Адже вони розуміють що дозвіл на скид шахтних вод в р. Інгулець 2019–2020 рр. може бути останнім, якщо не запропонувати альтернативу.
- Науковці будуть відстоювати шлях демінералізації шахтних вод, незважаючи на всі мінуси цих технологій.
- Громадськість готова підставити своє плече, як органам влади, так і підприємствам, аби тільки зрушити з місця цю проблему.
На момент виходу цієї публікації минуло майже півтора місяці після форуму. Певні зрушення відчуваються. Підприємства готові повернутися до перегляду альтернативної схеми і визнати її, як тимчасову, на період реалізації великого проекту з утилізації шахтних вод. Сподіваємося, що ентузіазм не вщухне і справу буде доведено до логічного кінця.
Ознайомитися з матеріалами всіх попередніх публікацій можна за посиланнями нижче:
Ознайомитись з матеріалами ІV-ої панельної дискусії на тему: «Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є на дія на зміни?» за посиланнями:
Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни? (ч.1)
Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни? (ч.2)
Ознайомитись з матеріалами ІІІ-ої панельної дискусії на тему: ‘Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств“ за посиланнями:
Панельна дискусія «Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств»
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусії на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)
Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни?
Переходимо до останньої панелі ІІІ Міжнародного екологічного форуму «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY», темою якої стала проблема шахтних вод Кривбасу. Ця проблема є специфічною для Кривого Рогу, але вона охоплює територію чотирьох областей: Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та Кіровоградської.
Ми сподівалися почути від учасників форуму презентації нових ідей щодо вирішення цієї проблеми.
Нажаль, наші сподівання не виправдалися і ми не отримали кардинально нових підходів до вирішення питання утилізації шахтних вод Кривбасу.
Виключенням стала презентація Володимира Михайленка — завідуючого лабораторією Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем», який запропонував комплексну технологію демінералізації шахтних вод. Ця технологія базується на вже відомих технологіях, але передбачає їх сумісне використання.
Отже Володимир Михайленко і його презентація «Экологическая технология защиты водных объектов от загрязнения минерализованными шахтными и карьерными водами (Предлагаемая технология создана на основании работ ИПМаш им. А.Н. Подгорного НАН Украины и УКРНИИЭП Министерства энергетики и защиты окружающей среды Украины).
Комплексний метод демінералізації шахтних вод базується на технології опріснення води зворотноосмотичними мембранами.
Такий метод включає декілька етапів:
- Попередня підготовка. На цьому етапі відбувається видалення суспензій, заліза, сульфідів та стабілізація мінерального складу.
- Основний етап – мембранне очищення на основі зворотного осмосу, після чого вода розділяється на 2 потоки – прісна вода (пермеат) та елюат (концентрат). За необхідністю пермеат піддається доочистці в електродиалізній установці для отримання особливо чистої деонізованої води, наприклад, для живлення високоенергетичних парових котлів ТЕС
- Етап випарювання на випарнокристалізаційній установці, на якій після випаровування солі сухого залишку розділяються галургічним способом, а конденсат випарювання змішується з пермеатом зворотного осмосу. Принцип галургічного способу розділення солі полягає у властивостях солей мінералізованої води кристаліизуватися при різних температурах. Мінеральний склад шахтної води включає в себе, в основному поварену сіль NaCl та мірабіліт Na2SO4. Після галургічного розділу солей отримують товарний мірабіліт і поварену сіль.
За словами пана Володимира, установка з потужністю очищення 150 м3/год коштуватиме 11 млн. дол. США, а собівартість 1 м3 чистої води приблизно 7 дол. США. Для порівняння вартість 1 м3 підготовленої води, що подається на Львівську ТЕС 310–340 грн.
Продуктами даної технології є чиста вода, яку можна подавати в прямоточний котел.
Другим продуктом є шлами пом’якшення: дрібнодисперсний кальцій, магній, який може використовуватись в різних галузях промисловості, як мінеральний наповнювач, наприклад, для кабельної продукції та пластмас.
Третій продукт – хлористий натрій, який є кристалічним, чистим і може навіть використовуватись як продукт харчування, хоча навряд чи вдасться отримати дозвіл на використання як харчового продукту, зважаючи на його походження.
Четвертий продукт – кристалічний сульфат натрію, який використовується, для виробництва морозостійкого бетону, синтетичних миючих засобів на безфосфатній основі, скляному виробництві.
В той же час, пан Володимир зазначив, що на відміну від Західно-Волинського басейну, де води переважно сульфатні, в Кривбасі ці води в основному хлоридні. Сульфат натрію має набагато більшу цінність для промисловості ніж хлорид натрію.
З позитивних моментів пан Володимир відзначив суттєвий крок, який зробили технології зворотного осмосу за останні 12 років. Сьогодні ці технології дозволяють довести концентрацію солей в концентрованій воді до 80 г/дм3, а потім вже застосовувати випарювання.
Іншим позитивним моментом пан Володимир зазначив велику кількість споживачів очищеної води (дистиляту) на території Кривбасу, а також наявність надлишкового тепла.
Коментуючи зазначену презентацію дозволимо собі кілька зауважень.
- Якщо капітальні витрати є відносно невеликими, то загальні експлуатаційні витрати складуть майже 3 млрд. грн. на рік. Для порівняння теперішні експлуатаційні витрати по відкачуванню та скиданню на порядок менші. Крім того, не зрозуміло на яку якість вихідної води заявлена собівартість очищення 7 дол. США.
- Хотілося б більш детально почути про використання кінцевих продуктів (обсяги ринку, регіони використання, тощо). Адже основною проблемою застосування технологій демінералізації є подальша утилізація сухого залишку, обсяг якого складатиме близько 640 тис. тонн на рік.
- Не дуже обнадійливим є сподівання на наявність надлишкового тепла на території Кривбасу. Єдине виробництво, де є в наявності таке тепло – це ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг», але чомусь саме підприємство не використовує це надлишкове тепло, опалюючи промислові об’єкти традиційним способом за допомогою котелень.
Друга презентація Віталія Колесніка – представника компанії «Світеко» стосувалася технологій обеззараження стічних і шахтних вод, що містять солі важких металів та інші небезпечні домішки.
Технологія, яка розроблена понад 50 років тому і базується на використаннях апаратів вихрового шару. Представлена в презентації технологія призначена для обеззаражування вод від іонів важких металів і фенолів, які потрапляють у води антропогенним шляхом.
Із самою технологією можна ознайомитися на відео з презентації (Слайд 6)
Основною перевагою цієї технології є її відносно низька енергоємність, оскільки процес знезаражування триває частки секунди, а повністю реакція завершується через 1–2 хвилини. А також в 5–6 разів менше споживання реагентів ніж при традиційних методах очищення.
Застосування цієї технології за словами пана Віталія дозволить покращити якість та глибину очищення стічних вод та зменшити площі очисних споруд в 5–10 разів, зменшити споживання електричної енергії в 5–10 разів, витрати на реагенти в 5–6 разів. Це дасть можливість підприємствам не накопичувати великі обсяги стічних вод, а знезаражувати їх потоком, використовуючи очищену воду для технічних потреб, або скидати їх у відкриті водойми з дотриманням встановлених нормативів.
Запропонована технологія очищення безумовно варта уваги, але вона не вирішує питання демінералізації шахтних вод, які мають високі концентрації хлоридів, сульфатів, натрію, калію.
Ця технологія більш зацікавить підприємства, які займаються очищенням слабомінералізованих стічних вод, наприклад КП «Кривбасводоканал», ТОВ «Метінвест КРМЗ» та інші.
Якщо когось зацікавила технологія, в презентації є контакти представників компанії «Світеко».
З повною версією презентації Володимира Михайленка можна ознайомитися за посиланням: https://drive.google.com/open?id=1KpUBdY7hxsnnySEO5B3Y6Mt2WRN39kbE
З повною версією презентації компанії «Світеко» можна ознайомитися за посиланням: https://drive.google.com/open?id=1ATI6vpWo3fwbMcZmEM98Py_xKsrE9vyr
Ознайомитись з матеріалами ІІІ-ої панельної дискусії на тему: ‘Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств“ за посиланнями:
Панельна дискусія «Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств»
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусії на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)