Продовжуємо публікації третьої панельної дискусії ІІІ Міжнародного Екологічного форуму «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY”
З основними засадами екологічної політики Фінляндії учасників форуму знайомила Туйя Хіллі – начальник управління екології департаменту економічного розвитку екології та інфраструктури провінції Лапландія (Фінляндська республіка).
Основний напрям роботи – екологічний нагляд гірничої промисловості в регіоні Лапландія.
Питання, які були озвучені під час презентації це:
- структура державних органів Фінляндії, які займаються питаннями екології;
- основні аспекти екологічного законодавства Фінляндії;
- процедура отримання екологічних дозволів;
- екологічний нагляд і моніторинг.
Структура екологічних органів влади Фінляндії має 3 рівня:
- міністерство з охорони навколишнього середовища;
- регіональне адміністративне агентство, яке займається видачею дозвільних документів;
- департамент (Центр) економічного розвитку екології та інфраструктури, яке займається екологічним наглядом та оцінкою впливу на навколишнє природне середовище.
Важливим елементом державних органів є агентство з безпеки та хімічним речовинам (Finnish safety and Chemicals Agency). Саме це агентство займається питаннями використання хімічних речовин та гірничими розробками.
Також велику роль у вирішенні екологічних питань відіграють муніципальні органи влади, які також займаються видачею дозвільних документів з певних видів діяльності, екологічним наглядом, використанням землі та плануванням території, дозволами на будівництво.
Як бачимо, державне управління Фінляндії у сфері екології суттєво відрізняється від українського, насамперед, багаторівністю. Особливо це стосується видачі дозвільних документів та екологічного контролю. Місцеві органи влади в Україні позбавлені будь-яких повноважень щодо екологічного контролю та видачі дозвільних документів у сфері екології.
Структура екологічного законодавства Фінляндії включає досить велику кількість Законів, основними з яких є:
- закон про охорону навколишнього середовища;
- закон про воду;
- закон про поводження з відходами;
- закон про збереження природних ресурсів;
- закон про поводження з хімічними речовинами;
- закон про землекористування та будівництво.
А також низка загальноєвропейських директив, які мають статус законів. Більшість екологічних законів Фінляндії базується на Європейському законодавстві.
Як бачимо, структура фінського та українського законодавства досить схожа і переважна більшість законів представлена в тому чи іншому вигляді в українському законодавстві.
Найважливішими документами для будь-якого підприємства, яке здійснює свою діяльність на території Фінляндії є:
- оцінка впливу на довкілля;
- екологічний дозвіл.
Ці документи є основою для планування діяльності і виконуються до початку здійснення будь-яких робіт.
Дуже важливою складовою процесу оцінки впливу на довкілля та отримання екологічного дозволу є громадські слухання.
Основним документом, який регулює діяльність підприємства є екологічний дозвіл, який включає дозвіл на викиди забруднюючих речовин. До отримання такого дозволу обов’язково відбуваються громадські слухання. В залежності від виду діяльності підприємства, встановлений орган, який видає дозвіл, а також орган, який займається екологічним наглядом.
Базовим принципом системи моніторингу є принцип «забруднювач платить».
Програма моніторингу затверджується або на стадії отримання екологічного дозволу, або орган нагляду видає окреме рішення. В будь якому випадку програма моніторингу також проходить процедуру громадських слухань. Програма моніторингу стосується не тільки впливу на навколишнє середовище, а й роботи обладнання, джерел викидів і т.д.
Програма моніторингу включає моніторинг повітря, поверхневих та підземних вод, ґрунтів, флори, фауни, відходів.
Моніторинг має бути масштабним, різноманітним, таким, який має довести неупередженість впливу, який здійснює суб’єкт господарювання.
Моніторинг здійснюється як правило незалежними компаніями за кошти підприємств. Всі звіти передаються органу контролю (наглядовому органу).
Нажаль, чинне законодавство України хоч і передбачає відображення в дозвільних документах здійснення моніторингу, у т.ч. після проектного, але процедура моніторингу не має чітких критеріїв.
Про моніторинг роботи обладнання мова взагалі не йде. Це при тому, що порушення технологічних режимів – є однією з основних причин понаднормативних викидів на підприємствах. Громадськість до процесу моніторингу взагалі не має жодного доступу, за виключенням громадських екологічних інспекторів, які до заходів контролю залучаються далеко не завжди.
Повну презентацію пані Туйі можна переглянути за посиланням:
Ознайомитись з матеріалами ІІІ-ої панельної дискусії на тему: ‘Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств“ за посиланнями:
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусії на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
«Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю?» (доповідь Даніель Молін, Швеція)
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)