Станіслав Зінченко — голова комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації:
«Головним завданням Міністерства фінансів є наповнення бюджету. Яким чином це буде зроблено і чи не завдасть це непоправної шкоди бізнесу, Міністерство фінансів не хвилює»
Пан Станіслав не схильний категорично називати податкову політику, у т.ч. зі сплати екологічного податку тиском, але зауважив, що держава є суб’єктом, який намагається вижити за рахунок бізнесу і екологічний податок є інструментом наповнення бюджету.
Як справедливо зауважила модератор панельної дискусії Аліса Гнидюк, така політика присутня ледь не в кожній державі, де податки є основою державної фінансової системи.
На питання модератора чи є дійсно вагомим внесок екологічних податків в загальному обсязі податкових надходжень до державного бюджету, пан Станіслав відповів, що наразі екологічні податки складають менше 1 % всіх надходжень. За умови прийняття законопроекту про збільшення ставок оподаткування частка складе трохи більше 1%.
Ми б, у свою чергу поставили питання трохи по іншому. На скільки вагомим для підприємства є сплата екологічного податку? Який відсоток від загального об’єму податків, які сплачує підприємство, займають екологічні податки? Який відсоток від обсягу доходу підприємства складає екологічний податок?
Наприклад за існуючою системою екологічного оподаткування таке підприємство як ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг сплачує менше 0,5% від обсягу доходу у вигляді екологічного податку.
Руслан Стрілець — заступник директора Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України:
Не погодився з тезою, що держава намагається вижити за рахунок бізнесу. Натомість зауважив, що у діалозі між бізнесом та державою кожна зі сторін має бути чесною, насамперед, перед собою. Якщо бізнес готовий, провівши повноцінний аудит, заявити про сплату всіх податків, які повинен сплатити, держава буде готова до дискреції, тобто до перегляду ставок оподаткування.
Крім того, пан Руслан зауважив про необхідність чітко розділяти податки і штрафи. Якщо ми говоримо про шкоду, заподіяну підприємствами, зокрема про яку говорив у своїй доповіді заступник Криворізького міського голови пан Катриченко, то ця компенсація повинна сплачуватися за рахунок штрафних санкцій, оскільки це є порушенням технологічних регламентів.
Тому, якщо підвищення ставок оподаткування є питанням дискусійним, то підвищення відповідальності за порушення екологічного законодавства є абсолютно на часі.
З цією тезою важко погодитися, оскільки саме держава дозволяє здійснювати понаднормативні викиди, які фіксуються дозвільними документами і призводять до погіршення стану атмосферного повітря, води чи ґрунтів. І застосування штрафних санкцій в цьому випадку просто неможливо.
Під час своєї презентації пан Руслан зазначив, що підхід до сплати екологічних податків має бути диференційованим, тобто якщо підприємство дотримується встановлених нормативів, воно сплачує податки за одними ставками, якщо відбувається перевищення, ці ставки повинні суттєво зростати.
Цей процес також повинен регулюватися державою. І це також має стати одним зі стимулів зменшення забруднення.
Олександр Скакальський — координатор ГС «Громадська екологічна платформа» зазначив, що некоректно ставити питання, чи є екологічний податок тиском на бізнес. Ніхто не ставить під сумнів, наприклад, необхідність сплати податку на дохід фізичних осіб, то чому хтось має ставити під сумнів необхідність сплати екологічного податку. Це податок встановлюється державою, який, як і решта податків, має певні функції у т.ч. регулюючу, яка має стимулювати чи дестимулювати певні процеси (в нашому випадку це де стимулювання техногенного навантаження, тобто скорочення бази оподаткування у вигляді скорочення викидів чи скидів).
Іншою функцією екологічного податку є відтворювальна, тобто накопичення ресурсів для повернення середовища у природний стан.
Якщо говорити про горизонтальне партнерство влади та бізнесу, це широко застосовується в Європейському Союзі, коли держава надає допомогу в реалізації тих чи інших проектів, то слід відмітити, що надходження екологічного податку в Європейському Союзі складає 360–370 млрд. євро. За такого рівня надходжень країни ЄС можуть собі дозволити таке горизонтальне партнерство.
Україна знаходиться у іншому вимірі. Якщо в ЄС екологічний податок – це 2,4 % від ВВП, то в Україні – 0,2 % від ВВП.
Якщо говорити про відтворювальну функцію, то крім зобов’язань підприємств впроваджувати найкращі доступні технології, то для прикладу можна привести директиву про очищення міських стічних вод. Ця директива передбачає очищення будь-яких вод (у т.ч. зливових) перед скиданням їх у водні об’єкти.
То ж не виникає питання, за які кошти необхідно виконувати цю директиву, якщо відновлювальна функція екологічного податку за існуючих ставок оподаткування не працює.
Для того, щоб щось змінювати, потрібен ресурс, який повинен формуватись за рахунок сплати екологічного податку, ставки якого на сьогодні дорівнюють рівню похибки.
Даніел Молін — екологічний консультант, представник компанії EKOZ AB (Швеція) на питання: завдяки чому наповнився ресурс, який був необхідний для реформування системи охорони навколишнього середовища, зазначив, що питання є досить загальним, тому на нього складно дати конкретну відповідь. Як було зазначено під час презентації, податки, в першу чергу, залежать від типу діяльності підприємства і вже потім розподіляються державою.
Владислав Варнавський — начальник управління охорони навколишнього середовища «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» погодився з тезою Олександра Скакальського про необхідність в ресурсах для переходу на нові стандарти. Зазвичай підприємства це роблять за рахунок власних чи запозичених коштів. При цьому зауважив, що існує два шляхи стимулювання зменшення забруднення:
- Підвищення відповідальності та плати за забруднення;
- Стимулювання через повернення коштів екологічного податку.
За приклад пан Владислав навів поводження з пластиковою тарою, коли в одних країнах запроваджено значні штрафи, аж до кримінальної відповідальності за неналежну утилізацію, а в інших запроваджена система повернення коштів за здану пляшку.
Як вже зазначалося раніше, така система стимулювання, як повернення коштів екологічного податку, на наш погляд, може бути застосована лише після суттєвого підвищення їх ставок та докорінної зміни підходу до визначення екологічних заходів.
Підсумовуючи дискусію про заходи зі стимулювання з боки державних органів влади, Олександр Скакальський зачитав прес-реліз компанії «АрселорМіттал Острава» від 2013 року, де було зазначено, що ЄС погоджується на співфінансування проектів з модернізації проектів в зв’язку з тим, що проекти дозволять зменшити викиди понад вимоги законодавства ЄС, яке вступить в силу в 2016 році. При цьому звернуто увагу на те, що завдяки власним інвестиціям «АрселорМіттал Острава» вже досягнув нормативів законодавства ЄС на теперішній і майбутній час. Нові інвестиції дозволять ще більше скоротити викиди забруднюючих речовин.
Тобто є певні нюанси щодо горизонтального партнерства між владою і бізнесом в країнах ЄС: спочатку підприємство має досягти певних стандартів, лише потім мова може йти про партнерство.
На цьому завершуємо публікації, присвячені огляду другої частини форуму KRYVYIRIHGREENSTRATEGY
Наступний цикл буде присвячено темі «Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств».
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусіїї на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
«Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю?» (доповідь Даніель Молін, Швеція)
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)
