Продовжуємо публікувати огляд презентацій та виступів на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVY RIH GREEN STRATEGY» і цього разу пропонуємо Вашій увазі погляд на проблему екологічного оподаткування з точки зору бізнесу.
Людмила Циганок – Президент Професійної асоціації екологів України, виконавчий директор ECOBUSINESS GROUP: «Реформування екоподатку в Україні та рецепт ефективного та цільового його використання»
Сьогодні в Україні дуже багато уваги приділяється збору коштів, дистрибуції і дуже мало ефективності використання коштів екологічних податків.
Тезами, які характеризують презентацію пані Людмили є ефективність використання екоподатків та запобігання забрудненню, а саме, наскільки в Україні система допомагає передбачувати, а не боротися з наслідками екологічного забруднення.
Європейська та світова практика пропонує перейти до системи, яка буде саме запобігати забрудненню. В Європі є декілька успішних прикладів впровадження таких заходів: Ірландія, Фінляндія, Великобританія.
 |
 |
 |
 |
Успішність таких заходів проявляється не в кількості коштів, зібраних до бюджету, а у реальному зменшенні забруднення навколишнього середовища.
Повністю погоджуємося з цією тезою. Нажаль, в Україні використання екологічних коштів направлене на боротьбу з наслідками забруднення, а не на його попередження. Платежі екологічного податку носять суто фіскальний характер і не мають стимулюючої функції. При чому відсутність стимулюючої функції обумовлена, в першу чергу, низькими ставками таких податків. Про це мова йтиме далі.
 |
 |
Далі пані Людмила озвучила основні принципи, за якими повинне здійснюватися реформування екологічного податкування:
 |
 |
 |
Дозволимо собі прокоментувати ці принципи.
Теза 1: екологічний податок має використовуватися виключно на екологічні проекти та неправлені на зменшення викидів парникових газів. Тут слід розуміти, що саме є екологічним проектом. Наприклад, розгалуження системи державного моніторингу жодним чином не пов’язане зі зменшенням викидів чи скидів, або проект по запобіганню підтоплення територій.
Можливо слід чітко розділити пропорції використання екологічних коштів саме на зменшення забруднення і на ліквідацію наслідків.
Теза 2 щодо механізму стимулювання екомодернізації підприємств потребує також чіткого визначення, що таке екомодернізація. Якщо брати за основу чинну нормативну базу, то відповідно до горезвісної Постанови № 1147, до екологічних заходів, наприклад, належить нарощування дамби хвостосховища, використання гірничої маси для підсипки автодоріг. Навіть якщо підприємство здійснює реконструкцію об’єкта, яка дозволить зменшити викиди забруднюючих речовин, при цьому 90 % вартості реконструкції вкладається не у зменшення викидів, а у нарощування виробничих потужностей, за існуючими мірками весь проект вважається екологічним. Ось звідки в нас беруться цифри про мільярдні інвестиції в екологізацію підприємств, ефективність яких практично не помітна.
На наше глибоке переконання екологічним може вважатися будь-який проект чи захід, який призведе до зменшення викидів забруднюючих речовин, в абсолютному значенні і на 1 одиницю виробленої продукції. При чому це може бути, як проект в цілому (наприклад проект з реконструкції очисного обладнання), так і частина великого проекту (наприклад встановлення очисного обладнання при будівництві виробничих потужностей взамін фізично та морально застарілих).
Тільки після того, як будуть чітко визначені об’єкти стимулювання, прописаний чіткий механізм використання коштів для стимулювання, дольова участь фінансування інвестиційних проектів, можна буде застосовувати такий механізм стимулювання модернізації. В іншому випадку ми народимо ще один корупційний механізм.
Ще одну презентацію, яку ми розглянемо в цій публікації є доповідь на схожу тему : «Екологічний податок: створення справедливого балансу між підприємницької та природоохоронною діяльністю».
Анна Вєтрова — президент Інституту екологічного управління та збалансованого природокористування
Головною тезою доповіді була про необхідність України переймати досвід Європейських країн не тільки з охорони довкілля, а й з екологічного оподаткування.
Сьогодні ми маємо абсолютно різний підхід та структуру екологічного оподаткування. В Україні – це обов’язковий платіж, який по суті ні чим не відрізняється від збору за забруднення навколишнього середовища, який існував в 2011 році. В Україні екоподаток складає лише 0,2 % ВВП. При цьому з 4 мільярдів гривень екоподатків, які надійшли до державного бюджету в 2019 році, на екологічні заходи було використано лише 10 %. При цьому рішення щодо використання навіть цих 10 % приймалися без належного обгрунтування його ефективності.
В країнах ЄС обсяг екологічних податків складає близько 2,4% від ВВП при цьому в Європі не існує єдиної уніфікованої сплати екологічних податків . Базою оподаткування є фізична одиниця, яка має доведений та обгрунтований вплив на довкілля.
При цьому не зовсім зрозумілим є принцип презумпції вини забруднювача, про який мова йтиме в наступних публікаціях.
Основну частину екологічних податків в країнах ЄС становлять податки на викопні енергоресурси (до 77 %) а також платежі за ввезення, експлуатацію, продаж та утилізацію транспортних засобів.
В ЄС також досить широко застосовуються стимулюючі інструменти для підприємств, які застосовують енерго та ресурсозберігаючі технології.
Це стало наслідком Green Tax Reform, запровадженої наприкінці ХХ століття зі структурною перебудовою податкової системи з одночасним зменшенням податкового навантаження на оплату праці та наданням державою допомоги на модернізацію підприємств-забруднювачів. Через введення екологічних платежів стимулювалися технологічні інновації та зменшення забруднення довкілля.
Звісно, хотілося б почути не просто принципи застосування цих реформ, а побачити в цифрах на прикладі одного з підприємств металургійної чи добувної галузі.
Середньостатистичне підприємство в Європі найбільшу частину екоподатків сплачує в ціні енергетичної продукції та електроенергії. Кількість викидів регулюється системою торгівлі квотами. Може використовуватися система пільг через впровадження енерго та ресурсозберігаючих технологій.
Україна повинна застосовувати досвід ЄС щодо підтримки модернізації з чітки визначеними умовами на заходи із захисту довкілля. Це повинно стати складовою малої податкової реформи, запланованої на весну 2020 року.
Який висновок можна зробити з двох презентацій:
Безумовно, будь-який бізнес прагне до зменшення податкового тиску. І, якщо виникає можливість повернення більшої частини податку на розвиток, бізнес обов’язково скористається такою можливістю. Тому з боку держави необхідно застосувати чіткі та прозорі механізми таких пільг, щоб унеможливити їх зловживанням через нецільове використання. При цьому, перш ніж застосовувати такі механізми стимулювання, необхідно суттєво підвищити ставки екологічних податків, щоб у підприємств з’явився реальний стимул до зменшення їх сплати.
З повною версією презентації пані Людмили можна ознайомитися за посиланням: https://drive.google.com/open?id=1hocrtc-1qLks1Ys9sKzWBZiGa3W-a2WD
З повною версією презентації пані Анни можна ознайомитися за посиланням: https://drive.google.com/open?id=1Vnt34XWnm5G2h_XjMdi590hr-2EHovQ2dkQ-MquKobQ
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусіїї на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)
