Остання публікація циклу «Про що говорили на ІІІ Міжнародному екологічному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»
Панельна дискусія на тему: «Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є на дія на зміни?»
Учасники Олег Бондаренко — Голова Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування;
Михайло Хорєв — т.в.о. Голови Держводагентства України;
Володимир Михайленко — завідуючий лабораторією Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем»;
Наталія Білозьорова — начальник відділу охорони навколишнього середовища ПрАТ «Центральний ГЗК»;
Модератор – Горьовий Едуард – заступник голови ГС «Екологічна рада Криворіжжя»
Стосовно перспектив вирішення питання управління шахтними водами Кривбасу та поліпшення екологічного стану р. Інгулець наразі існує два розпорядчі документи:
- Спільний Наказ Мінприроди та Мінекономрозвитку від 08.11.2017 р. № 1622/405, яким затверджено план заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачунівському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року.
- Протокольне доручення до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 23-р від 17.01.2018 р. «Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець», яким Кабінет Міністрів України зобов’язав розробити до кінця поточного року альтернативну схему (режим) акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачу та їх скиданням з дотриманням процедури і вимог законодавства, в тому числі Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Проте, ситуація за останні два роки значно погіршилася. Це пов’язане, насамперед із затримкою скиду шахтних вод зі ставка-накопичувача б. Свистуново і, як наслідок, його переповнення.
То ж питання до представників влади: Чому ці розпорядчі документи не виконуються і взагалі які перспективи їх виконання?
Олег Бондаренко, відповідаючи на це питання, зазначив що питання невиконання цих розпорядчих документів лежить у тій же площині, що й невиконання більшості законів України. Тут є декілька факторів:
- — відсутність взаємодії між центральними органами виконавчої влади, місцевою владою та бізнесом;
- — відсутність напрацьованої схеми по зменшенню обсягів стічних вод;
- - немає бачення і розуміння джерел фінансування для вирішення цієї проблеми, яка потребує значних коштів.
Комітетом Верховної Ради України неодноразово порушувалося питання шахтних вод у т.ч. за підсумками виїзного засідання Комітету, яке відбулося в Кривому Розі 24–25 жовтня 2019 року, були надані відповідні рекомендації облдержадміністраціям, Мінекоенерго, гірничодобувним підприємствам, але жодних зрушень в цьому напрямку не відбулося.
Пан Олег також додав, що щорічне затвердження регламентів скиду шахтних вод та промивки русла Інгульця ніяк не сприяє покращенню екологічної ситуації, як Дніпропетровської, так і Херсонської та Миколаївської областей. Тому необхідно вирішувати питання демінералізації шахтних вод саме перед їх скиданням їх в р. Інгулець.
Якщо ми правильно зрозуміли пана Олега, то наступний дозвіл на скид шахтних вод з б. Свистуново під великим питанням, якщо не буде схвалена нова концепція управління шахтними водами Кривбасу.
Це називається «хто-кого». З одного боку влада шантажує підприємства ненаданням дозволу на скид шахтних вод і, як наслідок, практично зупинкою роботи всього підземного Кривбасу, в разі, якщо підприємства не знайдуть рішення щодо утилізації шахтних вод.
Цим же бізнес шантажує владу: в разі зупинки підприємств буде втрачено кілька тисяч робочих місць, десятки мільйонів бюджетних надходжень а також зросте ймовірність техногенної катастрофи на території Кривого Рогу. Отже в кого виявляться міцніше нерви, та сторона і переможе.
На скільки влада готова відстоювати екологічні інтереси, покаже найближчий час. І в цьому ракурсі модератором дискусії було озвучено 2 питання:
- Чи відповідає дійсності інформація, що ДП «Кривбасшахтозакриття», яке здійснює акумуляцію та скид шахтних вод, має дозвіл на прийняття шахтних вод у ставок-накопичувач до 31.05.2020 р?
На це питання Михайло Хорєв відповів, що не володіє такою інформацією, при цьому зазначивши, що ДП «Кривбасшахтозакриття» — підприємство з незрозумілим статусом, яке має на своєму балансі незрозумілий об’єкт незавершеного будівництва, і невідомо, чи є воно взагалі якісь дозволи.
- Чи відповідає дійсності заява Мін’юсту про те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України про дозвіл на скид шахтних вод в р. Інгулець більше не буде реєструватися Мін’юстом?
Пан Михайло відповів, що ця інформація є достовірною і Мін’юст постійно говорив про те, що це рішення незаконне з точки зору Водного кодексу України і Мін’юст постійно застерігає при голосуванні на засіданні Уряду за це рішення, що не можна з року в рік створювати одну й ту ж саму аварійну ситуацію і рішенням Уряду дозволяти її вирішувати. З точки зору Держводагентства це є або злочинною діяльністю, або злочинною бездіяльністю.
Пан Михайло підтвердив те, про що ми заявляли постійно, починаючи з 2014 року. Отже, на кінець 2020 року ми матимемо патову ситуацію зі скидом шахтних вод, і тут вступає в силу сценарій «хто-кого». І що робити підприємствам з підземного видобутку залізної руди у разі непогодження Мін’юстом чергового розпорядження?
Наступне питання було адресоване представникам підприємств:
В 2018 році було розроблено альтернативну схему накопичення та скиду шахтних вод в р. Інгулець, яка, незважаючи на величезну кількість зауважень експертної громадськості, є кращою за існуючу. Саме через ці зауваження проект не отримав позитивного висновку Мінприроди. При цьому Мінприроди не надало і негативного висновку, що надавало можливість доопрацювати запропоновану схему з урахуванням наданих зауважень. Чому за 2 роки підприємствами не було здійснено жодних кроків в напрямку доопрацювання?
Відповідаючи на це питання Наталія Білозьорова зауважила, що наразі підприємствами здійснюються всі необхідні заходи, передбачені регламентами скиду шахтних вод та промивки русла Інгульця за схемою, яка напрацьована з 2011 року, але 4 підприємства, які здійснюють видобуток залізної руди підземним способом, не можуть нести весь фінансовий тягар оздоровлення р. Іннгулець, до забруднення якої «докладають зусиль» і інші гірничорудні підприємства. Кожне підприємство намагається вирішувати цю проблему індивідуально. На думку пані Наталії підприємствам потрібно більше часу, а також комплексний підхід до її вирішення.
Тобто відповіді на поставлене питання, чому не була проведена робота з доопрацювання альтернативної схеми, учасники форуму не почули.
Ми цілком погоджуємося з тим, що проблема потребує комплексного підходу. Більше того, в її вирішенні повинні приймати участь всі підприємства гірничодобувної галузі Кривбасу, у т.ч., які знаходяться на території іншим міст, наприклад ДП «СхідГЗК», яке розташоване в м. Жовті Води. Стічні води цього підприємства забруднюють р. Жовта, а, відповідно Саксагань та Інгулець.
Наступне питання адресувалося Володимиру Михайленку, як представнику наукової сфери, стосовно промислового впровадження запропонованої ідеї демінералізації шахтних вод і чи пророблялося питання застосування отриманих продуктів демінералізації?
Пан Володимир зазначив, що для впровадження запропонованих технологій необхідна фінансова підтримка зацікавлених підприємств. В свою чергу, науковці готові розробити від техніко-економічних розрахунків до вхідних вимог на проектування. Стосовно застосування отриманих в результаті демінералізації продуктів, пан Володимир повідомив, що тільки м. Харків щорічно використовує до 100 тис. тон солі, у т.ч. близько 30 тис. для роботи ТЕС та 70–80 тис. тон на посипання автодоріг в зимовий період.
Отже, виходить замкнуте коло: підприємства готові застосувати технології демінералізації, якщо їм буде запропоноване готове рішення при чому з демонстрацією роботи промислових установок. Науковці не мають такої можливості без фінансової підтримки підприємств і можуть продемонструвати результати своїх досліджень максимум в лабораторних умовах або на підприємствах, де вхідні параметри значно відрізняються від умов Кривбасу.
На питання, чи повинні підприємства, які здійснюють відкачування та скид шахтних вод отримувати дозвіл на спецводокористування, пан Бондаренко зазначив, що спецдозволом проблему шахтних вод не вирішити і необхідно об’єднувати зусилля зацікавлених підприємств.
Доповнюючи відповідь пана Олега, заступник директора з охорони навколишнього середовища ПАТ «Кривбасзалізорудком» Ольга Діденко зазначила, що підприємства неодноразово зверталися до профільних міністерств з проханням внести зміни до законодавства, щоб можна було узгодити положення Водного кодексу України щодо скиду шахтних вод та отримання дозволу на спецводокористування, проте відповіді так і не отримали. Також не була отримана відповідь на звернення щодо подальших дій підприємств стосовно альтернативної схеми, яка не отримала подзитивного висновку Мінприроди.
Цією відповіддю пані Ольга підтвердила тезу пана Олега щодо відсутності зв’язку між центральними органами виконавчої влади та підприємствами, що є однією з причин невиконання законів в Україні.
Пані Ольга також висловила цілковиту готовність об’єднати зусилля підприємств по зменшенню негативного впливу шахтних вод.
В свою чергу, представник іншого підприємства, пані Наталія висловила сумніви щодо економічної доцільності впровадження технологій демінералізації, наголосивши при цьому на невирішенні питання використання продуктів демінералізації, на що пан Едуард зауважив, що існують й інші шляхи вирішення цієї проблеми, зокрема розбавлення шахтних вод перед скиданням їх у водні об’єкти, і необхідно дослухатися до цих пропозицій.
Наступне питання адресувалося пану Михайлу стосовно неузгодженості між Держводагентством України та підприємствами регламенту промивки русла Інгульця після скиду шахтних вод, а саме обсягів води, необхідної для промивки, які протягом останніх двох років постійно збільшуються.
Пан Михайло зазначив, що ця інформація не відповідає дійсності, що кожного року відбувається засідання міжвідомчої комісії, на якій узгоджується проект регламенту промивки русла Інгульця. На цю комісію запрошуються всі стейкхолдери цього процесу. При цьому пан Михайло нарікнув підприємствам стосовно делегування своїх повноважень незрозумілій конторі («Укррудпром», авт) яка замість представлення інтересів підприємств займається викривленням інформації. Стосовно збільшення обсягів води на промивку русла пан Михайло зауважив, що обсяги на 2020 рік ще не прораховані і запросив усі зацікавлені сторони на засідання міжвідомчої комісії на 5.03.2020 р. Розрахунки обсягів здійснюються відповідно до затверджених методик і підприємства, які намагалися судитися з цих питань суди програли.
Що відбувалося на засіданні міжвідомчої комісії можна переглянути на сторінці Екологічної ради Криворіжжя у фейсбуці за посиланням:https://www.facebook.com/ecorada/posts/2572914663030040?__tn__=K-R
Коментуючи відповідь пана Михайла зазначимо, що відповідь була, м’яко кажучи нещирою та маніпулятивною.
По-перше: обсяги води на промивку русла дійсно збільшилися. І це при тому, що через затримку дозволу на скид шахтних вод в Інгулець третій рік поспіль скинуто значно менший обсяг води з б. Свистуново, ніж в попередні роки.
По-друге: в розрахунках обсягів води на промивку русла не враховується забруднення води на шляху з Дніпра до Карачунівського водосховища, коли якість води погіршується в 6–7 разів.
По-третє: позов ПАТ «Кривбасзалізорудком», про який говорив пан Михайло стосувався не обсягів води а її ціни, тому заява про програні підприємством суди була маніпулятивною.
Доповнюючи відповідь пана Михайла, пані Наталія вкотре зауважила, що проблему оздоровлення Інгульця повинні вирішувати не тільки 4 підприємства, які скидають шахтні води.
Стосовно цієї тези думки учасників дискусії розділилися.
Олег Бондаренко зазначив, що питання шахтних вод – це одне, а питання екологічних проблем Інгульця – інше, тому їх потрібно вирішувати окремо.
Володимир Михайленко погодився з тим, що проблему потрібно вирішувати зусиллями всіх підприємств гірничодобувної галузі Кривбасу.
Віталій Бєлік – директор ДП «Кривбасшахтозакриття» зауважив, що прийняти рішення про припинення приймання води у ставок-накопичувач просто, якщо забути, що за прийняттям такого рішення стоїть припинення роботи всього підземного Кривбасу і тисячі робітників, які працюють на цих підприємствах. Нажаль, крім цих підприємств ніхто не зацікавлений у розв’язанні цієї проблеми. Це підтвердили громадські слухання щодо розгляду альтернативної схеми акумуляції та скиду шахтних вод, на яких були присутні лише представники Крив ого Рогу. Також це підтверджує неефективність численних робочих груп при центральних органах виконавчої влади, на засіданнях яких лише обговорюється проблема і не приймається жодних рішень. В кінці свого виступу пан Віталійзакликав підприємства об’єднати зусилля та переглянути підхід до очищення шахтних вод і запропонував використати для цього існуючи потужності підприємства на б. Свистуново.
Останнім від пана Едуарда було провокаційне питання:
Чи не є діяльність підприємств з пошуку альтернативних схем утилізації шахтних вод процесом заради процесу. Адже наразі підприємствам вигідніше вкладати по 100, 300 та навіть мільйон гривень щороку в розробку завідомо нездійсненних проектів, щоб потім розвести руками і сказати: «ну, не вийшло», ніж вкладати ті ж кошти у розробку реального проекту а потім вкладати ще сотні мільйонів у його реалізацію.
Олег Бондаренко відповів, що не може дати таку оцінку, оскільки сподівається і вірить у доброчесність діяльності цих підприємств і також сподівається на спільне вирішення цієї проблеми.
Михайло Хорєв погодився з паном Олегом і додав, що зі свого боку центральні органів виконавчої влади продовжать тиск на бізнес для вирішення цього питання.
Володимир Михайленко зазначив, що з думкою пана Едуарда можна погодитися, але при цьому висловив сподівання на перемогу здорового глузду, адже всі, хто керує цими підприємствами так само живуть у цьому місті, дихають тим же повітрям і п’ють туж саму воду. Стратегічним рішенням проблеми шахтних вод, на думку пана Володимира, є демінералізація, без варіантів.
Наталія Білозьорова висловила готовність вирішувати цю проблему, але за участі й інших підприємств галузі.
Підводячи підсумки дискусії, пан Едуард запропонував підприємствам з підземного видобутку залізних руд долучати до вирішення питання поводження з шахтними водами представників місцевої науки і експертної громадськості, адже, на думку пана Едуарда, корінь вирішення цієї проблеми знаходиться саме в Кривому Розі. І громадськості і науковцям є що запропонувати для того, щоб ми врешті отримали ріку Інгулець, а не проточну канаву, яку підприємства використовують для власних потреб.
Отже які висновки можна зробити зі сказаного представниками різних сторін:
- Влада готова далі посилювати тиск на підприємства, що б останні врешті решт запропонували дієвий шлях вирішення проблеми управління шахтними водами.
- Підприємства начебто готові об’єднати зусилля для вирішення цієї проблеми, але хочуть розділити фінансовий тягар на всі підприємства гірничодобувної галузі Кривбасу. Адже вони розуміють що дозвіл на скид шахтних вод в р. Інгулець 2019–2020 рр. може бути останнім, якщо не запропонувати альтернативу.
- Науковці будуть відстоювати шлях демінералізації шахтних вод, незважаючи на всі мінуси цих технологій.
- Громадськість готова підставити своє плече, як органам влади, так і підприємствам, аби тільки зрушити з місця цю проблему.
На момент виходу цієї публікації минуло майже півтора місяці після форуму. Певні зрушення відчуваються. Підприємства готові повернутися до перегляду альтернативної схеми і визнати її, як тимчасову, на період реалізації великого проекту з утилізації шахтних вод. Сподіваємося, що ентузіазм не вщухне і справу буде доведено до логічного кінця.
Ознайомитися з матеріалами всіх попередніх публікацій можна за посиланнями нижче:
Ознайомитись з матеріалами ІV-ої панельної дискусії на тему: «Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є на дія на зміни?» за посиланнями:
Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни? (ч.1)
Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни? (ч.2)
Ознайомитись з матеріалами ІІІ-ої панельної дискусії на тему: ‘Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств“ за посиланнями:
Панельна дискусія «Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств»
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусії на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)
