Ще один погляд з точки зору бізнесу на політику екологічного оподаткування.
Знайомтесь, Станіслав Зінченко – голова комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
Станіслав Зінченко підтвердив інформацію Анни Вєтрової про те, що з 3,9 млрд. грн.. екологічних податків лише 481 млн. було використано на природоохоронні заходи. Але при цьому стоїть питання використання екологічних коштів. За даними державного казначейства за 2017 рік найменший відсоток використання екологічних коштів саме в регіонах, де цих коштів збирається найбільше — Дніпропетровська та Донецька області.
Інформація ця правильна, але застаріла. Якщо згадати минулорічний форум, то Руслан Стрілець, доповідаючи на ньому в ранзі директора Департаменту екології Дніпропетровської області зазначив, що ситуація з використанням екологічних коштів принаймні у Дніпропетровській області значно покращилася.
На форумі багато думок лунало про реформування адміністрування екоподатків в частині їх зборів. При цьому не було нічого сказано про реформування системи їх використання.
В Україні кошти екологічного податку витрачаються виключно через державні бюджетні програми з вертикальним розподілом згори вниз.
В Європі — це горизонтальна система, яка включає гранти, податкові знижки, пільгові кредити, вуглецеві фонди. Держава співфінансує реальні проекти, наприклад на зменшення забруднення навколишнього середовища. Європейська Бізнес Асоціація, куди входять понад 1000 підприємств, вважає, що головним фактором є сталий, гармонійний розвиток економіки, суспільства, охорони довкілля. Наприклад, у листопаді 2019 року Європейська Бізнес Асоціація виступила з пропозицією до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, щодо зміни принципу «Забруднювач платить» на «Забруднювач інвестує». Тобто створити умови для екологічної модернізації підприємств.
На думку пана Станіслава на умови «або підприємство модернізується, або закривається» інвестор не прийде, особливо в умовах постійної зміни екологічної політики. Потрібно створювати умови для інвестування за допомогою різноманітних програм.
Щодо цієї тези, дозволю собі категорично не погодитися. Якщо подивитися на фінансову звітність основних підприємств-забруднювачів за 2017–2018 роки, їх прибутковість була просто захмарною. Наприклад, кожне з гірничодобувних чи металургійних підприємств мало чистий річний прибуток 5–7 млрд. грн., при цьому сплачуючи мізерні екологічні податки. Які ще умови потрібні для інвестування?
Забруднювач в першу чергу повинен саме платити, особливо за наднормативні викиди, і як цілком слушно зауважив Руслан Стрілець, ця плата повинна бути диференційованою.
Необхідно дійсно створити умови, щоб підприємству було вигідніше інвестувати, ніж сплачувати за понаднормативні викиди чи скиди. І тоді можливо протягти руку допомоги з боку держави у вигляді податкових пільг чи канікул. Тільки так, а не навпаки. Інакше ми й надалі будемо спостерігати, як керівники підприємств висмоктують їх до стану сухофрукта, вкладаючи мінімум коштів для підтримки потужностей та отруюючи довкілля.
Пан Станіслав повідомив також, що на комітеті Верховної Ради України Мауро Лонгобардо – генеральний директор Арселор Міттал Кривий Ріг заявив про готовність інвестувати 700 млн. дол. в екологічну модернізацію підприємства до 2023 року, але для цього підприємству потрібна підтримка на регіональному рівні та стабільна економічна політика.
Тут справа в чому. У ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» підходять строки виконання досить великого переліку природоохоронних заходів, які зафіксовані місцевими екологічними програмами та дозвільними документами, і підприємство, судячи з того, як розвиваються події з їх виконанням, банально їх не виконає. Ці заходи стосуються якраз закриття застарілих та екологічно небезпечних виробництв (аглофабрика, коксохімічні батареї №1,2, а також реконструкція деяких великих об’єктів (ДП 9, конвертерний цех).
Так от, ця співпраця буде полягати у лояльному ставленні регіональної влади до чергового перенесення термінів виконання цих заходів. Але байку про те, що «це в останній раз» (перенесення термінів) ми вже чули разів 5–6.
Також пан Станіслав зазначив, що Європейська Бізнес Асоціація позитивно ставиться до запровадження змін з екологічного законодавства і нагадав, що Україна взяла на себе певні зобов’язання перед Європейським Союзом з реорганізації нашого податкового і екологічного законодавства, яка повинна бути направлена не на збільшення надходжень до бюджету, а на зменшення викидів діоксиду вуглецю.
Станіслав доповнив, що в Україні відсутня така галузь, як recycling – переробка відходів, і було б чудово, якщо б держава інвестувала екологічні податки в розвиток цієї галузі.
Тут ми цілком погоджуємось з паном Станіславом. Тема переробки відходів буде однією з тем наступного, IV форуму.
З повною версією презентації пана Станіслава можна ознайомитися за посиланням: https://drive.google.com/open?id=1XJPU6NRekEYqNBA_GYEUZ_iQ_HaFSUGuobIhHtKrK0M
Наступна публікація буде присвячена екологічній політиці Швеції, про яку на форумі розповідав DanielMolin– консультант з питань екології, представник компанії EKOZ.AB
Ознайомитись з матеріалами другої панельної дискусіїї на тему: «Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю? за посиланнями:
Ознайомитися з матеріалами першої панельної дискусії «Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?» можна за посиланнями:
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»?
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина2)
Про що говорили на ІІІ Міжнародному форумі «KRYVYI RIH GREEN STRATEGY»? (частина3)
