Отже, утопічний проект по скиду високомінералізованих шахтних вод в Дніпровсько-Бузький лиман набирає все більших обертів.
11 квітня 2018 року під головуванням голови Дніпропетровської обласної ради Гліба Пригунова відбулася нарада, на якій було презентовано техніко-економічне обґрунтування проекту будівництва трубопроводу з перекачування високомінералізованих шахтних вод зі ставка накопичувача у балці Свистунова в Дніпровсько-Бузький лиман.
Нагадаємо, що цей проект є одним з 5 варіантів, які розглядалися робочою групою, створеною при обласній раді за участю німецького товариства сприяння зеленій модернізації економіки GIZ. Детальніше дивіться тут.
Незважаючи на численні зауваження, безліч організаційних та юридичних проблем, даний проект більшістю голосів членів робочої групи був прийнятий за основу. І німецьким партнерам було доручено розробити техніко-економічне обґрунтування цього проекту.
Обраний варіант передбачає будівництво водогону з пластикових труб діаметром 630 мм в одну нитку протяжністю 211 км від ставка-накопичувача б. Свистунова до Дніпровсько-Бузького лиману. Перед скидом шахтних вод в лиман передбачається їх розділення на відокремлених 10 трубопроводів і розташування випускних труб на відстані 150 м одна від одного. Також планується будівництво 12 перекачувальних насосних станцій. Орієнтовна вартість будівництва складає 3,2 мільярди гривень.
Німецькі партнери доручили розробку техніко-економічного обґрунтування вітчизняному приватному підприємству «АСГАРД» (ЄДРПОУ 30949193).
Ми не можемо з упевненістю сказати хто надоумив німецьких фахівців залучити в якості розробника документації підприємство з такою сумнівною репутацією, по якому заведено десятки карних справ, але свій «прохвесіоналізм» ця фірма підтвердила повністю.
В тексті проекту присутні:
- посилання на російське законодавство;
- посилання на нормативні документи, які втратили чинність;
- фото «балки Свистунова», на якому насправді зображене Саксаганське водосховище в центрі Кривого Рогу;
- та ще десятки, якщо не сотні подібних ляпів!
 |
 |
Найцікавіше те, що на попередньому засіданні робочої групи, яке відбулося 23 березня 2018 року, ці зауваження були озвучені виконавцю. Але жодне із зауважень не було враховане.
Взагалі, під час наради журналісти спілкувались виключно з головою Дніпропетровської обласної ради Глібом Пригуновим. Відзнявши декілька загальних планів наради, представники ЗМІ зникли. Їм геть не була цікава думка інших присутніх, їм потрібно було лише зняти репортаж про те, як голова обласної ради спільно з німецькими партнерами вирішив проблему шахтних вод Кривбасу, якою до цього ніхто не займався протягом сорока років. При цьому під час наради, коли присутні почали ставити незручні питання, Гліб Олександрович зауважив, що ми розглядаємо лише концепцію вирішення проблеми, якою не займалися 40 років.
Отже, чому даний проект не буде реалізовано? Причин декілька. Одні лежать в юридичній площині, інші в екологічній та організаційній.
1. В техніко-економічному обґрунтуванні проекту зазначено, що трубопровід не пролягає через територію природно-заповідного фонду (ПЗФ). Проте, це не відповідає дійсності. Точка скиду в Дніпровсько-Бузький лиман заходиться на території Національного природного парку «Нижньодніпровський». Також у 25 км на південний захід від точки скиду знаходиться ділянка «Волижин Ліс» Чорноморського біосферного заповідника. Цей заповідник входить до міжнародної мережі біосферних резерватів, яка функціонує під егідою ЮНЕСКО. А в безпосередній близькості від місця скиду розташований ландшафтний заказник державного значення «Олександрівський». Також на північному березі лиману, в 14 км від проектованого місця скиду, розташований ландшафтний заказник державного значення «Станіславський».
Згідно ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» — на землях ПЗФ заборонена будь яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних комплексів. Скид шахтних вод з мінералізацією. 40 г/л та вмістом хлоридів 20000 мг/л апріорі не може не впливати на природний стан Дніпровсько-Бузького лиману, середня мінералізація води в якому 10 г/л.
2. Дніпровсько-Бузький лиман є частиною акваторії Чорного моря, тому на нього поширюється дія конвенції «Про захист Чорного моря від забруднення. В ст. VII Конвенції зазначено, що Договірні Сторони скорочують і зберігають під контролем забруднення морського середовища Чорного моря з джерел, що перебувають на суші та запобігають йому відповідно до Протоколу про захист морського середовища Чорного моря від забруднення з джерел, що перебувають на суші, який є невід’ємною частиною цієї Конвенції. Джерелами забруднення, що перебувають на суші, як зазначено в ст.1 Протоколу, є ріки, канали, водовипуски, та інші штучні споруди, конструкції або стоки.
3. Концепція скиду високомінералізованих шахтних вод в Дніпровсько-Бузький лиман не узгоджується з положеннями ст. 72 Водного кодексу України, в якій зазначено, що підприємства, які відкачують шахтні, кар’єрні та рудникові води для запобігання затоплення шахт, кар’єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов’язані впроваджувати ефективні технології, що забезпечують зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об’єкти. В даному випадку підприємства жодним чином не вживають заходів щодо зменшення мінералізації шахтних вод перед їх скидом.
4. Запропонований проект повністю ігнорує протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р., яке було прийняте в доповнення до Розпорядження Кабміну № 23-р від 17.01.2018 р., яким було дозволений черговий скид шахтних вод в р. Інгулець. Зокрема рішенням надане доручення Мінекономрозвитку, Мінприроди, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській та Кіровоградській облдержадміністраціям за участю суб’єктів господарювання: ПАТ КЗРК, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Євраз Суха Балка, ПрАТ «Центральний ГЗК», ДП «Кривбасшахтозакриття» з метою уникнення переповнення ставка-накопичувача на майбутнє забезпечити до кінця 2018 року розроблення альтернативної схеми (режиму акумуляції) надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачу та їх скидання з дотриманням процедури і вимог законодавства, у тому числі Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Норми природоохоронного законодавства, які будуть порушені в разі реалізації проекту, наведені вище.
Щодо організаційних проблем, які обов’язково виникнуть при реалізації даного проекту, то на перше місце, звісно, виходить вирішення земельних питань. Хоч автори проекту й запевняють що трасу водопроводу прокладатимуть вздовж існуючих трас, це аж ніяк не відповідає дійсності. Якщо детально проаналізувати схему траси трубопроводу, ми пересвідчимось, що значну ділянку трубопроводу планується прокласти вздовж ґрунтових доріг та лісосмуг. При цьому ширина смуги, яку необхідно звільнити від верхнього шару ґрунту складає 14 м, тобто в будь-якому випадку необхідно отримати погодження на тимчасовий відвід землі у приватних власників, кількість яких може складати кілька тисяч. Узгодження з кожним власником питання тимчасового відводу землі вимагатиме не один рік. Можлива ситуація, якщо таке відведення взагалі не буде узгоджене.
Іншим проблемним організаційним питанням стане узгодження прокладання водогону з місцевими громадами. Водогін буде проходити по території 24 громад, кожна з яких має погодити його будівництво. Враховуючи екологічні ризики, які несе водогін шахтних вод, особливо в разі виникнення аварійних ситуацій, відмова громади в спорудженні на її території водогону цілком ймовірна.
Ну й найголовнішими ризиками які становить проект транспортування високомінералізованих шахтних вод в Дніпровсько-Бузького лиман є, безумовно, екологічні.
По-перше: транспортування шахтних вод в Дніпровсько-Бузький лиман не вирішує головного питання – поліпшення стану ріки Інгулець. Щороку до Карачунівського водосховища каналом Дніпро-Інгулець надходить близько 140 млн. куб м. дніпровської води, яка потім використовується для розбавлення шахтних вод під час скидання в Інгулець та подальшої промивки його русла. Дніпровська вода дозволяє значно поліпшити якість води в самому Карачунівському водосховищі (понизити жорсткість та мінералізацію), яка використовується для питного водопостачання м. Кривого Рогу. Сьогодні зі 140 млн. куб.м. поданої Дніпровської води 100 млн. куб. м. подається за рахунок гірничодобувних підприємств, які скидають в Інгулець шахтні води. Звісно, після того, як шахтні води перестануть скидатися в Інгулець, підприємства припинять фінансування надходження дніпровської води, що значно погіршить якість води в Карачунівському водосховищі. Крім того, під час промивки русла Інгульця Дніпровською водою знижується фонова мінералізація, вміст хлоридів. Це дозволяє використовувати воду Інгульця для поливу сільгоспугідь в Херсонській та Миколаївській областях через Інгулецьку зрошувальну систему. В разі реалізації проекту перекачування води до Дніпровсько-Бузького лиману — промивка русла припиниться та інгулецька вода стане непридатною для використання в аграрному секторі економіки.
На графіку нижче ви можете побачити як погіршується якість води в р. Інгулець при проходженні через промислові зони Кривбасу у вересні-жовтні, тобто у той період, коли Інгулець не промивається Дніпровською водою. Місця відбору проб води зображено на карті.
 |
 |
Місця відбору проб: 1 — вихід з Карачунівського водосховища; 7 — біля мосту ч/з р.Інгулець в селищі ПівдГЗК (вплив міської забудови та міської промислової зони); 3 — р.Інгулець в північній частині с.Новоселівка (вплив хвостосховищ ПівдГЗК та АрселорМіттал Кривий Ріг; 5 — біля мосту ч/з р.Інгулець по дорозі Кривий Ріг-Інгулець; 6 — біля мосту в с. Андріївка; 8 — біля мосту в с. Заградівка.
Таке погіршення якості води в Інгульці пояснюється впливом фільтраційних вод із хвостосховищ та відвалів гірничодобувних підприємств Кривбасу. Адже протифільтраційні технології, які застосовуються на підприємствах, не відповідають сучасним екологічним вимогам. За даними самих підприємств — щороку до ґрунтових вод потрапляє від 8 до 10 % зворотних вод хвостосховищ із мінералізацією до 17 г/л, які не вловлюються наявними системами перехоплення. Значна частина цих вод потрапляє потім в Інгулець, що й призводить до погіршення якості води в річці.
По-друге: експлуатація водогону, протяжністю 211 км, пов’язана з ризиком виникнення аварійних ситуацій. При цьому розробниками техніко-економічного обґрунтування не передбачене навіть будівництво аварійних ємностей для скиду шахтних вод з водогону для усунення аварій. Згідно запропонованих технічних рішень — відстань між запірною арматурою становитиме приблизно 1 км. Розрахунки показують, що кількість шахтної високомінералізованої води, яка знаходитиметься в ділянці водогону між запірною арматурою складе близько 800 куб.м. Для випорожнення трубопроводу при ліквідації аварії цю воду необхідно буде кудись злити. В найгіршому випадку це будуть сільськогосподарські угіддя та лісозахисні смуги. Гадаємо, всі розуміють, що після однієї такої аварії, на місці розливу води з вмістом хлоридів біля 20 000 мг/л (замість 350 мг/л за нормою) рости вже нічого не буде. Криворіжці неодноразово були свідками, як після аварій на водогонах шахтних вод всього за 1 добу висихали 50-річні дерева, а земля перетворювалась на хімічно випалену пустелю.
 |
 |
 |
 |
По третє: згідно із запропонованим проектом ставок-накопичувач б. Свистунова й надалі буде використовуватися в системі скиду шахтних вод, у тому числі, як аварійна ємність для накопичення шахтних вод в разі виникнення аварійних ситуацій на водогоні. При цьому розробники проекту жодним чином не врахували незадовільний стан ложі ставка-накопичувача. Щороку з б. Свистунова, за нашими розрахунками, через карбонатні породи в підземні водоносні горизонти фільтрується до 2 млн.куб.м високомінералізованих шахтних вод. Отже, в будь-якому разі потрібно виконати гідроізоляцію ставка-накопичувача.
По-четверте: окремим питанням буде обсяг шкоди, яка буде заподіяна навколишньому середовищу в місці скиду високомінералізованих шахтних вод. Це питання потребує окремих детальних досліджень.
Отже, вирішуючи одну проблему, ми створимо декілька інших.
Не зважаючи на очевидну утопічність проекту, керівництво Дніпропетровської області всерйоз налаштоване на подальше його просування. При цьому більшість членів робочої групи, з якими ми спілкувалися після наради, впевнені що проект помре на стадії проходження процедури оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.
На жаль, гірничорудні підприємства, які відкачують шахтні води, також зацікавлені у просуванні цього проекту, адже узгоджувати його можна нескінченно довго. А в цей час вони продовжуватимуть скидати шахтні води в Інгулець. Проведення нескінченних «досліджень» та «обґрунтувань» для них набагато вигідніше, ніж реальні кроки зі зменшення негативного впливу на довкілля.
На наше глибоке переконання, єдиним можливим варіантом системи управління шахтними водами, яка відповідатиме екологічним та юридичним вимогам, є розбавлення шахтних вод до нормативних показників перед їх скиданням в р.Інгулець. У такому разі скидання води можна буде виконувати на протязі всього року. Це дозволить вирішити проблему стабілізації та оздоровлення екосистеми Інгульця, а також значно поліпшити якість води в Карачунівському водосховищі.
Для розбавлення високомінералізованих зворотних шахтних вод необхідно здійснити наступні заходи:
1. Переорієнтація відкачування високомінералізованих зворотних вод північної групи шахт Кривбасу на південь у ставок-накопичувач б. Свистунова. На сьогоднішній момент шахтні води північної групи шахт перекачуються до хвостосховища ПАТ «Північний ГЗК»
2. Розділення площі ставка-накопичувача у балці Свистунова на дві частини. До першої надходитимуть шахтні води, а в другій відбуватиметься процес примусового розбавлення їх прісною водою у спеціально збудованих змішувачах з подальшим скиданням розбавленої води в р. Інгулець
3. Під час реконструкції ставка-накопичувача в балці Свистунова, ложе першого басейну, який прийматиме високомінералізовані зворотні води, необхідно буде екранувати (гідроізолювати). Це дозволить виключити непередбачувані витоки в карбонатні товщі, в яких відмічаються численні карстові утворення. В якості тимчасового місця накопичення шахтних вод під час реконструкції ставка-накопичувача в балці Свистунова, можливе використання дренажного ставка, який знаходиться вище в цій балці вище ставка-накопичувача.
4. Будівництво на території Новолатівської сільської ради водозабірної насосної станції потужністю 700 млн.куб.м води на рік та водоводу для подачі прісної води в ставок-накопичувач для розбавлення високомінералізованих зворотних вод.
5. Будівництво насосної станції та водоводу для скиду шахтних вод зі ставка-накопичувача у річку Інгулець в діапазоні витрат від 0,35 куб.м/с до 0,63 куб.м/с;
6. Для забезпечення надходження додаткових 700 млн.куб.м дніпровської води для розбавлення високомінералізованих зворотних вод необхідно здійснити розширення пропускної здатності каналу Дніпро – Інгулець та русла р. Інгулець до 16,0 куб.м/с та здійснити будівництво напірного трубопроводу з забором дніпровської води з каналу Дніпро– Кривий Ріг шляхом будівництва насосної станції на Широківському магістральному каналі.
7. Для деяких шахт, таких як, наприклад, ш. Артем-1 ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг», можливе застосування розбавлення шахтної води перед відкачуванням в загальну систему транспортування залишків високомінералізованих зворотних вод. В даному випадку можна застосувати Східну частину Саксаганського водосховища. При цьому для розбавлення використовувати стічні води Криворізьких центральних очисних споруд, а також дощові стічні води промислових підприємств, які на сьогодні скидаються в р. Саксагань. Це дозволить зменшити загальну середню мінералізацію в ставку-накопичувачі балки Свистунова.
Переваги пропонованої нами концепції :
1. Концепція розбавлення шахтних вод перед їх скиданням відповідає вимогам чинного природоохоронного законодавства, у тому числі і вимогам протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 17.01 2018 р.
2. Враховуючи, що запропонована схема керування залишками високомінералізованих зворотних вод, в більшій частині, використовуватиме діючу схему, цей варіант найбільш економічно доцільний, оскільки капітальні вкладення та експлуатаційні витрати розбавлення шахтних вод набагато менші, ніж в інших запропонованих варіантах (опріснення, транспортування та скидання шахтних вод в Чорне море, закачування в підземні горизонти та ін.).
3. За умови розбавлення води, яка скидатиметься у р. Інгулець до нормативних показників мінералізації, з’явиться можливість скидання води на протязі всього року, що надасть можливість річці поступово екологічно адаптуватись і відновитися.
4. Розбавлену воду (з мінералізацією менше 10 г/л) можуть використовувати ПАТ «Південний ГЗК» ПрАТ «Інгулецький ГЗК» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для своїх технологічних потреб, у тому числі для підтримання водного балансу в хвостосховищах з метою зменшення площ сухих «пляжів».
ГС «Екологічна рада Криворіжжя» неодноразово направляла свої пропозиції зі зміни системи управління шахтними водами до Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської обласної ради, робочих груп та інших суб’єктів. То ж ми сподіваємося, що Уряд дослухається до наших пропозицій і замість завідомо нездійсненних проектів буде розглянута реальна перспектива вирішення екологічних проблем ріки Інгулець.
