Екологічнийфорум «Kryvyi Rih Green Strategy. Криворізька Зелена Стратегія»
Частина3.Секція№1 «Екологія і право, або право на екологію»
Тематична секція щодо правових відносин у сфері екології відкривала секційні засідання форуму і була найбільш очікуваною учасниками форуму. Спікерами секції виступили Максим Фролов, голова правління ВГО «Зелений Фонд», Андрій Руденко, директор Коло Правозахист , Олександр Макаренко, доктор юридичних наук, депутат Криворізької міської ради, Григорій Шматков, доктор біологічних наук, професор, академік МАНЕБ, директор «Центру екологічного аудиту».
Правові питання щодо охорони довкілля і зокрема прав громадян на отримання екологічної інформації та компенсацій за заподіяну шкоду їх здоров’ю внаслідок забруднення навколишнього середовища є однією з головних складових відносин громадськості з владою та промисловістю у сфері екології.
Спікери, в першу чергу, наголосили увагу учасників форуму на проблемних питаннях в області екологічного права та можливих шляхах їх вирішення.
У своїй доповіді на тему «Орхунська конвенція та участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» М.Фролов зупинився на основних засадах «Орхуської конвенції» та їх імплементації в українське законодавство.
Доповідач зазначив, що прямою нормою «Орхуської конвенції» є право будь-якого громадянина, незалежно від місця проживання та реєстрації, на отримання публічної інформації. При цьому «Орхуська конвенція» регулює відносини громадськості з публічним сектором, тобто з органами влади і не регулює відносини громадськості з приватним сектором, тобто з бізнесом і не передбачає направлення за питів на отримання інформації від приватних підприємств. В той же час Законом України «Про доступ до публічної інформації» таке право передбачене. Згідно норм цього закону екологічна інформація не є інформацією з обмеженим доступом і має надаватися на запит без жодної мотивації щодо її отримання. Ця норма закону не протирічить нормам конвенції, оскільки вона передбачає застосування більш суворих національних стандартів щодо отримання інформації.
Ще однією проблемою щодо невідповідності вітчизняного екологічного законодавства нормам «Орхуської конвенції» є відсутність в ньому механізмів і взагалі можливості подання громадськими організаціями позовів на захист прав невизначеного кола осіб, коли неможливо чітко визначити кінцевого вигодо набувача., в той час, як ст.9 конвенції передбачає подачу таких позовів. На нашу особисту думку, при нанесенні шкоди навколишньому середовищу, саме такі позови мають бути пріоритетними для захисту інтересів громадян.
Більш детально на темі відшкодування екологічної шкоди зупинився О.Макаренко, який звернув увагу на досить суттєві прогалини в галузі екологічного права, як вітчизняному, так і міжнародному.
В юриспруденції галузь екологічного права є досить «молодою». Ще 50–60 років тому поняття «Екологічне право» взагалі не існувало. На нашу думку ця область права розвивається досить повільно, якщо, наприклад порівнювати з розвитком права в ІТ галузі. З чим пов’язаний такий повільний розвиток, сказати важко.
Базовими законодавчими підставами для отримання компенсації екологічної шкоди є Конституція України та Закон України «Про охорону навколишнього середовища».
Стосовно екологічної шкоди, як зазначив О.Макаренко, потрібно виділяти два види відповідальності:
- кримінально-правова (притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб у заподіянні шкоди);
- цивільно-правова (стягнення, надання пільг, компенсацій, відшкодування збитків)
В той же час, довести ґрунтовно, у формі експертизи, яка шкода спричинена здоров’ю, на даний момент, неможливо. Не надає дієвого механізму і міжнародне право. В міжнародній юридичній практиці немає жодного рішення, на підставі якого притягли до відповідальності за порушення екологічних прав, і яке б прописувало компенсацію екологічної шкоди, що ще раз підкреслює беззубість міжнародного екологічного законодавства в цьому питанні.
На думку О.Макаренка основними кроками у вирішенні цієї важливої для суспільства проблеми мають бути наступні:
- Підвищення уваги до кількісного і якісного складу судів. Для прикладу, на сьогодні в районних судах Кривого Рогу штатний розклад суддів заповнений на 20–30 %, в Центрально-Міському районному суді знаходиться понад десяток справ по незаконному використанню надр, розгляд яких під різними приводами затягується.
- Розробити та впровадити систему пільг на локальному рівні.
- Створити чіткий та досконалий механізм медико-екологічної експертизи.
- Створення судового прецеденту.
Від себе додамо, що в Україні існує база для створення механізму медико-екологічної експертизи. Десятки наукових робіт стосовно оцінки завданої шкоди можуть стати основою такого механізму.
Теми міжнародного екологічного права в своїй доповіді «Екологічна складова в Угоді про ЗВТ із Канадою» торкнувся А.Руденко. На прикладі договору про Зону вільної торгівлі були розглянуті аспекти сучасних торгово-економічних відносин та екологічна складова цих відносин.
Зона вільної торгівлі, насамперед, вирішує економічні питання: торгівлі, руху інвестицій, капіталу, але сторони договору також визнають зв’язок між торговою та екологічною політикою і необхідністю реалізації угоди у спосіб, який забезпечує збереження навколишнього середовища.
Кожна сторона визнає невідповідним стимулювання торгівлі або інвестицій шляхом послаблення рівня захисту навколишнього середовища, передбаченого національним законодавством.
Сучасні вимоги суспільно розвинутих країн диктують необхідність розкриття повної інформації про продукцію, насамперед, її екологічну складову, зокрема споживання на одиницю продукції не відновлювальних природних ресурсів.
Найбільш емоційною була доповідь Г.Шматкова на тему «Екологічний аудит та передумови переходу до зеленої економіки», який зазначив, що не зважаючи на наявність чіткої мети екологічної стратегії: побудувати «Зелену економіку», практично повністю відсутні механізми її досягнення.
На думку доповідача, основними проблемами на шляху розбудови «Зеленої економіки» є:
- Виховання нового покоління із «зеленим» мисленням. В освітній реформі немає жодного слова про екологічне виховання.
- Більше половини території України непридатні для нормального проживання.
- Техногенне навантаження тільки по забрудненню атмосферного повітря складає:
- США – 0,9 т/км2;
- Західна Європа – 1,68 т/км2;
- Україна – 10,9 т/км2;
- Дніпропетровська область – 39,9 т/км2;
- м.Дніпро – 49,4 т/км2;
- м. Кривий Ріг – 842,1 т/км2 (це тільки від стаціонарних джерел викидів) – прим.авт.
- На 1 тонну отриманого металу, ми 90 тонн відправляємо у відходи. Потрібно змінювати стратегічні підходи до використання природних ресурсів.
Що таке «Зелена економіка»:
- думати «по-зеленому»;
- вчитися «по-зеленому»;
- працювати «по-зеленому»;
- жити «по-зеленому»;
- відчувати природу;
- любити природу;
- берегти природу.
Як перейти до «Зеленої економіки»? На думку Г.Шматкова, поки не буде проведено глибокий екологічний аудит кожного підприємства-забруднювача, «Зеленої економіки» не буде.
Для цього необхідно екологічний аудит кожного підприємства-забруднювача зробити обов’язковим і регулярним.
Прописати на законодавчому рівні обов’язковими до виконання рекомендації екологічного аудиту.
Наприкінці доповіді в якості підтвердження месседжів щодо екологічних проблем Г.Шматков продемонстрував слайди щодо недбалого ставлення до навколишнього середовища з різних регіонів України.
Мабуть учасники форуму були настільки приголомшені останньою емоційною доповіддю, що жодного запитання до спікерів не виникло.